Ім’я українського художника і педагога Івана Сошенка увійшло до скарбниці української культури не лише власною творчістю, а й активною участю у викупі з кріпацтва Тараса Шевченка. Торік у червні відзначили 200-ліття з дня його народження. А нещодавно громадськість святкувала ще один ювілей — 170 років відтоді, як Тарас став вільним. Особливо активно ці ювілеї відзначали земляки Івана Сошенка. У богуславській Покровській церкві 2 червня 1807 року священик зробив запис: “У богуславського міщанина Максима Сошенка та жінки його Олени народженого хлопчика Івана молитвив і хрестив”. У цьому мальовничому містечку й минуло дитинство майбутнього художника. “Початок творчого життя Сошенка, — пише провідний бібліограф місцевої районної бібліотеки Н. Федорченко, — був на диво щасливий — за мальовану в монастирі картину “Горнє місце” молодому майстрові заплатили стільки, що можна було купити земельну ділянку. Однак його вабила Академія мистецтв у Петербурзі. Згодом, заробляючи на життя розписуванням скринь та оновленням ікон, Іван Максимович став її слухачем, а в листопаді 1838 року отримав атестат вільного некласного художника. У житті Т. Г. Шевченка він з’явився, немов казковий чарівник: Іван Максимович не лише організував викуп обдарованого кріпака — він дав поштовх потенційним можливостям, що й зробило поета й художника тим, ким він став для України. “Мій щирий друже, — так до Сошенка звертався Тарас Шевченко”.До двохсотлітнього ювілею Сошенка у Богуславі відбулися святкові заходи; відремонтовано хату-музей на Лобунці, де народився митець, опоряджено прилеглу територію; проведено конкурси образотворчого та прикладного мистецтва, науково-практичну конференцію; створено документальний фільм про Сошенка “Геній доброти”.А до нинішнього відзначення 170-річчя викупу Шевченка з кріпацтва Богуславська міська рада організувала поїздку наукових та культурних діячів з України до Санкт-Петербурга. У Російській Академії художеств, де навчалися Іван Сошенко й Тарас Шевченко, відбулася урочиста передача бюста І. Сошенка в дар музею Шевченка в Санкт-Петербурзькому державному академічному інституті живопису, скульптури і архітектури ім. Іллі Рєпіна. Погруддя художника з білого італійського мармуру (автор М. Шматько) встановлено в Меморіальній кімнаті великого Кобзаря поруч із його бюстом. Тут Шевченко останній рік жив і помер.Щиро вітали українську делегацію консул України в Санкт-Петербурзі М. Рудько, віце-губернатор Санкт-Петербурга С. Тарасов, ректор Санкт-Петербурзького державного інституту живопису, скульптури і архітектури ім. Іллі Рєпіна А. Чаркін, який, до речі, жив і навчався в Україні. Усі ці заходи відбулися завдяки великій культурно-просвітницькій роботі працівників Богуславського музею І. Сошенка, про який розповідає його перший завідувач Богдан Капко.Підготувала Надія КИР’ЯН
