ПРОЕКТ «ВЕЛИКІ ПРОСТАКИ»

Петро АНТОНЕНКОДуже хочеться завершити тему телевізійного проекту “Великі українці”. Поділяю думку Юрія Іллєнка, який сказав, що нації, у якої є Тарас Шевченко, просто непристойно проводити такі шоу. Газета “Сегодня” наступного дня після фіналу возвістила заголовком на першій шпальті: “Им не хватило 600 нежадных бандеровцев”. Цебто, не вистачило шестисот голосів прихильників Бандери, щоб саме його вивести на перше місце, а не на третє, як вийшло в підсумку. Не проґавив відгукнутися на фінал і присяжний історик газети “Сегодня” Олесь Бузина. У колонці “Победа русского князя” написав: “Самым главным “украинцем” оказался Ярослав Мудрый, князь Руси, живший задолго до того, как слово Украина появилось на свете”. На це можна відповісти дуже коротко: князь жив ще “задовше” до того, як на світі з’явилося слово “Росія”. А просторікування, що, мовляв, комусь не вистачило 600 голосів для перемоги свого кандидата, безглузді. Адже весь конкурс був цілеспрямованою фікцією. Шкода, що нормальні люди дали втягти себе в цю гру. Конкурс не був і не міг бути волевиявленням громадян. По-перше, організатори конкурсу чомусь узяли на себе місію “відсіву” голосів. Виявляється, голосування можна ось так “коригувати”. По-друге, в конкурсі не встановлено заборони для подання однією людиною більш як одного голосу. Технічно це можливо — комп’ютер міг би не зараховувати другого, п’ятого тощо голосу з одного мобільного. Навпаки — афішували, хто надішле більше! Тоді що це було — волевиявлення людей чи проплачених функціонерів, клакерів, наймитів, тобто тих самих грошей? Хто повірить у підсумкову таблицю конкурсу, в цей розставлений шоуменами ранжир? У те, що українська нація настільки національно байдужа, що вважає в цьому ранжирі Амосова другим, вище за Шевченка і Хмельницького, а Франка — останнім, десятим? Чи навпаки, вже настільки національно свідома, щоб поставити на третє місце Степана Бандеру? Організатори проекту задекларували його мету так: привернути увагу до видатних постатей України, показати їх українцям. Невже лише в такий спосіб, через такі “проекти” маємо відкривати нашу історію? Чому вона для мільйонів українців досі закрита? Чому її не відкривають нормально? Зараз у звичайному селі на найпростішу телеантену можна приймати по 10 і більше телепрограм просто з ефіру. В містах, де є кабельне телебачення, кількість каналів на ньому вже сягнула півсотні й постійно зростає. Кількість супутникових каналів уже не злічити. Але спробуйте знайти в цьому океані телебачення щось справді українське! Протягом двох років київська студія “Віател” зняла понад 50 документальних фільмів про видатних українців. Вона безуспішно намагається “пробити” ці фільми на основні українські телеканали. Досі вдалося умовити лише “5 канал”. Так само на точці замерзання — питання про випуск цих чудових фільмів масовим накладом на дисках, а його чекають тисячі шкіл, заморочені телепроектами українці. Доки не відкриємо собі нашу справжню, славну, трагічну, складну історію, доти й будуть товктися в нашому інформаційному просторі отакі телешоумобілпроекти як профанація для простаків, за яких нас мають.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment