ЙОГО ДУМА, ЙОГО ПІСНЯ

Олекса ЮЩЕНКО,поет, заслужений діяч мистецтв УкраїниЗ нагоди 110-ї річниці з дня народження видатного народного співця, кобзаря Єгора Хомича Мовчана до Києва прибули з Великої Писарівки, що на Сумщині, його земляки, щоб ушанувати пам’ять митця, вклонитися землі, де його поховано. Єгор Хомич народився 1 травня 1898 року. Йому випало побачити світ лише п’ятилітнім. Хлопчині не всміхалися щаслива доля, але він виявився мужнім і наполегливим. Велика Писарівка була відома на Слобожанщині тим, що мала своїх кобзарів — Григорія Кожушка та Степана Пасюгу. Вони обидва допомогли хлопцеві опанувати мистецтво гри на кобзі. Григорій Кожушко змайстрував кобзу для нього, Степан Пасюга вчив кмітливого хлопчину, не шкодуючи ні сил, ні часу.Ставши відомим виконавцем пісень, Єгор Мовчан прибув до Харкова, і там його почув славетний Гнат Хоткевич. Він дав чимало порад кобзареві, особливо ж у виборі репертуару. На його думку, варто було зменшити кількість жартівливих пісень, а виконувати твори про долю свого народу. І незабаром почали звучати у виконанні Є. Мовчана “Невільницький плач”, “Кармелюк”, “Козак Максим Залізняк”, “Літа орел, літа сизий” та багато інших народних дум і пісень.Максим Рильський зацікавився долею кобзаря і до кінця свого життя спілкувався з ним. Працюючи директором Інституту мистецтвознавства, фольклору та етнографії Академії наук України, Максим Тадейович запросив кобзаря на виїзне засідання вченої ради в Одесу, потім у Чернівці, де в концертах після нарад брав участь і Єгор Мовчан. Після концерту в помешканні народної поетеси Параски Амбросій Максим Рильський написав вірш “Єгор Мовчан у Параски Амбросій”. Ось кілька рядків з нього:Був серед нас Єгор Мовчан —Ну хто його не знає на Вкраїні?* * *В той вечір сніжної зими,В Задубрівці, гостюючи в ПараскиЮхимівни, Єгор Хомич співавЗ таким завзяттям, з силою такоюІ давні думи, і пісні сучасні Без наших просьб, на власне пожадання…Високе мистецтво кобзаря було відзначено Почесною грамотою Верховної Ради, медаллю Міжнародного з’їзду славістів у Москві. А на його 60-річчя у Велику Писарівку приїхав академік Максим Рильський. Він подарував ювілярові нову кобзу, яку Єгор Хомич поцілував на знак вдячності. Він сказав, що мріяв отримати такий цінний інструмент із рук славетного поета-академіка. Це було 10 травня 1958 року.У березні 1968-го Київ прощався з кобзарем. Його прийняла київська земля на Берковецькому цвинтарі. Останні роки життя народного митця минали в Пущеводицькому будинку ветеранів сцени.Отже, нинішнього року вшанувати пам’ять кобзаря прибула до Києва група його земляків, серед яких — завідувач районного відділу культури Валентина Кравченко, заступник голови райдержадміністрації Володимир Могилевський, внучатий племінник Єгора Мовчана Володимир Мірошник, редактор районного радіомовлення Петро Нечвоглод, голова спілки бандуристів Сумщини, заслужений діяч мистецтв України Микола Мошик. На могилі кобзаря отець Михаїл відправив панахиду. Кобзар Микола Мошик виконав пісню на мої слова, присвячену Єгорові Мовчану.У вшануванні взяли участь народний артист України, лауреат Національної премії імені Тараса Шевченка Анатолій Мокренко, літератори.Земляки поділилися своїми думками щодо подальшого вшанування пам’яті кобзаря, облаштування садиби Єгора Мовчана, реставрації його хати, закликали благодійників зі столиці долучитися до цієї шляхетної  справи.Варто було б громаді Великої Писарівки подбати і про пам’ятний знак, стелу, на якій би значилися імена народних співців Єгора Мовчана, Григорія Кожушка, Степана Пасюги, які є гордістю цього села, а також усієї України.Я подарував землякам книгу-альбом, присвячену славним Гомерам України — кобзарям, у якій чимало матеріалів про життя і творчість Єгора Мовчана, вміщено фотопортрет кобзаря. Це видання побачило світ завдяки допомозі Сумського земляцтва у Києві.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment