ЗАКОН ДЕРЖАВОТВОРЕННЯ

Конституція — це констатація існування незалежної держави. Але для суспільства, у якого позаду, на жаль, сотні років бездержавності, Основний Закон — радше державотворча формула, орієнтир того, що маємо щодень утверджувати.Перша стаття нашої Конституції стверджує, що Україна — незалежна демократична, правова держава. Це констатація чи межа? І те, й інше. Ми задекларували це, а тепер маємо утверджувати. Ми незалежні? Ми — демократичне, правове суспільство? Хтось висловить сумнів, наскільки це реально. А хтось скаже, що всього цього насправді стільки, скільки ми добилися. Тому — будуймо! За найвищим взірцем, адже й Конституція наша — одна з найкращих, найдемократичніших у Європі й світі, й це визнав світ.Прикро, коли замість того, щоб наближатися до ідеалів Конституції, її починають переписувати. На догоду скороминущості, вузьким партійно-політиканським інтересам. Оцього не треба. Заперечують закони, зокрема й Основний, політикани, а розплутувати, болісно й непросто, доведеться народові. Тому “вдосконалювати” треба обережно. Ліпше прочитати й виконувати. Отже, зі святом!

В ОСНОВНОМУ ЗАКОНІ ПОВИННА БУТИ ЧІТКО ВИПИСАНА СТРУКТУРА ВЛАДИВолодимир БОНДАРЕНКО — депутат Верховної Ради України (фракція БЮТ), один з найдосвідченіших і найактивніших парламентарів. Свого часу брав участь у створенні Конституції України, добре обізнаний з нормами конституційного права. Напередодні Дня Конституції народний депутат дав інтерв’ю нашій газеті. — Пане Володимире, чи справді Конституція “винна” в наших нескінченних політичних кризах? Чи потрібні її зміни? — Конституцію України, яка була до змін, внесених фактично з ініціативи Мороза, вважали однією з найстійкіших і найнадійніших з точки зору захисту прав людини. Я брав участь у її розробці й ухваленні, тож можу сказати, що ми тоді справді продемонстрували, що Україна здатна повторити подвиг нашого співвітчизника гетьмана Пилипа Орлика, який був автором першої Конституції України, тієї, що здивувала весь світ. На жаль, свого часу було внесено зміни, які ініціювала влада Кучми, що прагнув залишити Україну підконтрольною. Тому йому було вигідно зменшити повноваження Президента, тобто сплутати повноваження влади. Це й призвело до того, що у нас по три прокурори, що не виконують рішення уряду, так звані губернатори тощо. Отримавши такий варіант морозівської Конституції, ми змушені говорити про внесення змін до Основного Закону. Але їх слід провести знову ж таки згідно з положеннями, де сказано, що суб’єктом влади є народ і що він має свій представницький орган влади — Верховну Раду. Обходити цей орган влади, як це планував Президент шляхом створення ручної Конституційної асамблеї чи ради, не можна. Тому сьогодні починаються, як кажуть, “наїзди” на Конституцію з різних боків. Нещодавно було обговорено законопроект про зміни в системі судоустрою, який монополізує формування судових органів однією особою і вплив на них. Це неприпустиме явище. Треба виходити з основних, базових демократичних постулатів: в Україні влада повинна бути розділена між трьома гілками, як це класично визначено: законодавча, виконавча, судова. Не можна впливати на суди нікому, навіть гарантові Конституції, а він, до речі, цього прагне. Це призводить до диктатури. Нині в Україні почалися процеси, які не надихають на оптимізм.— Що потрібно робити в цих умовах суспільству, якщо йдеться про Конституцію держави? — Хотілося б мати абсолютно зрозумілу, прозору систему влади в Україні, з розділеними повноваженнями, щоб кожен знав, хто за що відповідає. Сьогодні ми нібито маємо Кабінет Міністрів, а Раїса Богатирьова разом зі Степаном Гавришем і ще деякими колишніми керівниками боротьби з Ющенком засіли в Раді національної безпеки і оборони й фактично замінили собою Кабінет Міністрів. Скасовано понад 50 постанов Кабміну, а рішення РНБО тут же вводять у дію Укази Президента. І хто ж відповідає за економіку в Україні? Богатирьова? Чи Юлія Тимошенко, яку безпідставно поливають брудом? Хотів би запитати у тих, хто може цьому дати оцінку, зокрема й у європейських політиків: як можна мати три Кабінети Міністрів? Один — у Секретаріаті Президента, другий — в РНБО, а третій — отой, який всі клюють. Це проблема конституційна.— Тому зміни до Конституції потрібні? — У цій частині обов’язково потрібні. Треба чітко розмежувати повноваження і відповідальність кожної гілки влади.— Як вносити зміни до Основного Закону ? — Можна затвердити ці зміни на референдумі. Але спершу вони повинні пройти Верховну Раду за повною процедурою: 226 голосів, потім 300, а лише після цього — референдум.Спілкувався Петро АНТОНЕНКО 

Related posts

Leave a Comment