КРИМЧАНИ ПІДКЛЮЧАЮТЬСЯ ДО СОНЦЯ

Найщедріше з-поміж усіх інших реґіонів України голублений промінням курортний півострів найбільше має бути зацікавлений у вічній енергії майбутнього. Адже саме вона здатна уже невдовзі зробити його комфортним й екологічно чистим, відзначали учасники українсько-британського семінару в Судаку в рамках проекту “Реґіональна кампанія енергоефективності”.

Віктор ХОМЕНКО,КримПершими в Криму належно оцінили енергію сонця бізнесмени, які на дахах міні-готелів, пансіонатів і приватних будинків почали встановлювати колектори. Нині деякі будівельні компанії оснащують сонячними батареями дахи й балкони нових житлових будинків. На території півострова вже встановлено 18 тис. квадратних метрів сонячних колекторів (для порівняння: у світі — понад 40 млн кв. м). Прикметно, що відновлювана енергія перестає бути доступною лише заможним людям. 

Жителі півострова активніше почали купувати сонячні колектори, відзначають продавці. Люди пояснюють свій вибір і сподіваннями нарешті мати гарячу воду цілий рік, і зекономити на “дармовій енергії”, і втомою від вічних комунальних негараздів та дедалі вищими цінами за теплопостачання. Вартість квадратного метра такого колектора в середньому становить 100—150 доларів. Тож придбати одну солярну батарею вітчизняного виробництва можна за 380 євро, імпортну — від 300 євро. Фахівці й пересічні покупці вважають такі ціни прийнятними, адже йдеться вже не про колишні радянські вловлювачі енергії сонця, які так швидко зношувалися, що їх доводилося міняти вже через кілька років. Сучасні мідні пристрої служать понад чверть століття, а кремнієві фотоелектричні пластини ще витриваліші, пояснюють в компанії “Екобуд”. Хоч перед тим, як змонтувати “домашній солярний обігрівач”, потрібно узгодити його встановлення з Рескомприроди, СЕС та кількома іншими інстанціями. Найпопулярніші у пересічних кримчан пристрої за 165 євро, теплоносієм у яких служить вода, та пласкі колектори за 300 євро з високим селективним покриттям, всередині яких мідні пластини й трубки, якими рухається антифризна рідина, підігріваючи воду. Вони найефективніші, коли сонце світить під кутом 90 градусів, але чутливі до проміння від сходу до заходу. Власники готелів і пансіонатів віддають перевагу так званим сезонним колекторам за 230 євро, які працюють за таким самим принципом, але найефективніші з березня до жовтня. Серед розмаїття солярних колекторів найбільшим попитом користуються балконні для однієї квартири. Чимало покупців віддає перевагу вибору дорожчих, але ефективніших сонячних батарей від 800 євро (продукція китайського виробництва коштує 570 євро), які з ранньої весни до пізньої осені дають гарячу воду, а взимку опалюють приміщення, що дуже приваблює людей в умовах постійного зростання цін на традиційні енергоносії. Це здебільшого вакуумні колектори, які ефективні від світанку до вечора, а не лише в сонячні піки, як пласкі. Завдяки системі скляних трубок такі прилади здатні максимально акумулювати у помешканні навіть незначну кількість розсіяної сонячної енергії. Фахівці стверджують, що строк окупності навіть найдорожчих сонячних обігрівачів — усього три роки. Привабливість сонячної енергетики — в її доступності, екологічній чистоті, відповідності інтересам країни у плані енергетичної незалежності, невичерпності джерела енергії, яке існуватиме й через мільйон років. Приміром, у Криму, як і загалом в Україні, обсяги сумарного випромінювання також значно перевищують обсяги витрачання палива. Нині на півострові працює 112 солярних установок для потреб гарячого водопостачання пансіонатів та оздоровниць загальною площею колекторів 18 тис. кв.м. Їхнє використання лише торік дозволило зекономити 2 502 тис. тонн умовного палива. Оптимістичний початок, якщо згадати, що природним газом півострів нині забезпечений лише на 59 % загальної потреби, а електроенергією — на 10,5 %.Активніше звертатися до сонячного обігріву осель підштовхує енергетична криза, яка загострюватиметься на всіх континентах дедалі відчутніше. За підрахунками найавторитетніших фахівців, світових запасів нафти і ядерного палива людству вистачить ще на 40 років, газу — на 60, вугілля на — 225. Тому в світі розвивається відновлювана енергетика, частка якої нині склала вже 18 %, а інвестують в неї щороку близько 40 млрд доларів, тоді як у всю традиційну енергетику — 160 млрд доларів.Близько 50 країн світу і Євросоюз на державному рівні підтримують виробників енергії з альтернативних джерел: визначено пільги, прийнято закони, в яких прописано кожен різновид такої енергетики зі спеціальними тарифами, вигідними для інвесторів. До 2020 року ЄС має збільшити виробництво енергії за рахунок відновлюваних джерел до 20 %. Для цього будівельні кодекси всіх країн — членів ЄС передбачають обов’язкове використання відновлюваних джерел енергії у всіх новобудовах. Хто це виконав, може розраховувати на допомогу держави в розмірі 50 % вартості проекту.У нас досі користуються середньооптовим тарифом, який можна прорахувати лише за минулий рік. Такий тариф не може зацікавити ні вітчизняного, ні іноземного інвестора, нарікають фахівці. Хоч Україна теж не пасе задніх: за кількістю солярних колекторів вона донедавна лідирувала не лише серед країн ближнього зарубіжжя, а й випереджала деякі європейські держави, однак віднедавна почала здавати позиції, незважаючи на те, що в нашій країні частка відновлюваної енергетики складає досі менше одного відсотка. А, наприклад, у Латвії — 41 %. З усіх джерел відновлюваної енергії наша держава могла б отримувати 24 млн т умовного палива, що дорівнює 20 млрд куб. м природного газу — приблизно стільки Україна купує сьогодні в Росії, підрахували спеціалісти. Реалії інакше, ніж розпачливими, не назвеш. За даними Українського центру економічного й правового аналізу, енергоємність вітчизняних підприємств утроє вища, ніж у країнах ЄС і США, уп’ятеро — ніж у Німеччині, на 8 % поступається показникам Росії. Споживання природного газу в нас майже вдвічі перевищує світовий стандарт, що складає мільярд кубометрів на мільйон жителів. Та ми досі не маємо навіть державної програми енергоефективності. Уряд обмежився прийнятою 2006 року енергетичною стратегією, яка має суто декларативний характер: державних коштів під неї не планували.Потенціал сонячної енергії України — понад 2 млрд кВ/г на рік та близько 26 млрд кВ/г на рік для теплопостачання. Солярні прилади виробляють у багатьох містах нашої країни, але оскільки попит на таку продукцію лише формується, близько 98 % фотоелектричних агрегатів купує Європа. Там попит зростає бурхливо: вже 1,5 млн дахів будинків у світі оснащено фотоелектричними системами. Щорічний приріст таких потужностей вражає, особливо в Німеччині та Японії. Адже це ще й дієвий захід боротьби з негативними наслідками зміни клімату на планеті, підкреслюють фахівці. Належне використання потенціалу відновлюваних джерел енергії дасть змогу Україні 2030 року зекономити 18,58 млрд куб. м газу, що приблизно дорівнює об’єму щорічного видобутку блакитного палива в нашій країні. У пікові періоди споживання дефіцит електроенергії в Криму складає 200—400 МВт. За прогнозами, споживання електроенергії вже через два роки зросте до 1500 МВт щороку. Тому один із виходів із ситуації, що склалася — “купити” собі трішки енергії Сонця та почати використовувати геотермальні джерела, занедбаний потенціал яких законсервовано в степовому Криму й на Керченському півострові. Слід оновити сучасними вітряками п’ять вітроелектростанцій, переоснащення яких вітроагрегатами потужністю понад 600 кВт задовольнить третину потреб загальнорічного енергоспоживання Тарханкутського півострова і реґіону Щолкіне у східній частині Криму.  

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment