Валентина КОСЯЧЕНКО, просвітянка, м. ЧернівціВзятися за перо спонукав перегляд концерту популярного російського пародиста Максима Галкіна, який транслював телеканал “Інтер”.Незважаючи на майстерне виконання, концерт цього, без сумніву, талановитого артиста мені не сподобався. Дуже в’їдливо М. Галкін висміяв своїх друзів, буквально змішав із брудом керівників нашої держави. А найбільше мене вразило його знущання з української мови, яку мій народ оберігав віками, незважаючи на численні заборони й утиски.Для цього він розповів старий анекдот про те, як звучала арія Ленського в опері П. Чайковського “Євгеній Онєгін” українською мовою. В хід пішов “дрючок” замість “стріли”, вульгаризми. Дивно, що людина, яка вважає себе інтелігентом, навчалася в українській школі, не знає про геніальний переклад роману Пушкіна й інших його творів, які здійснив українською мовою наш славетний Максим Рильський.Ось той переклад широковідомого монологу:“Куди, куди ви відлетіли,Весни моєї красні дні?Що день новий мені готує?За ним даремно зір слідкує,В глибокій тьмі таїться він.Байдуже: є закон один.Впаду я вражений стрілою,Чи мимо пролетить вона,Все благо: діяння і снаСвій час надходить за чергою;Благословен і день ясний,Благословен і час нічний!Заграє промінь зоряниці,І день яскравий заблищить,А я — в таємну тінь гробниціЗійду, як доля повелить,І пам’ять юного поетаПоглине тиховода Лета,Забуде світ мене; а тиЧи прийдеш, діво красоти,Слізьми скропити вінця урниІ думать: він мене любив,Мені єдиній присвятивСумного дня світання бурне!О друже мій, о раю мій,Прийди, прийди, навік я твій!..Тож прочитавши ці рядки, кожна мисляча людина може сказати услід за Тургенєвим, що українська мова, як і російська, багата, справді це велика мова великого народу.
