У ПОШУКАХ «ТРЕТЬОГО ШЛЯХУ»

Петро АНТОНЕНКОПрес-конференція Анатолія Матвієнка засвідчила, якими непростими шляхами йде українська демократія, як складно національно-демократичним силам об’єднуватися й діяти в час нескінченних політичних криз. Матвієнко почав з аналізу недавніх позачергових столичних виборів. І зробив логічний висновок: вибори засвідчили величезне розчарування людей в основних політичних силах. Що ж робити далі? І тут відомий політик потонув у власних численних і часто суперечливих ідеях та рецептах. Спершу, резонно закликавши всіх політичних гравців припинити конфронтацію, що часом вже набирає брудних форм, депутат знову виніс на загал ідею переформатування демократичної коаліції в парламенті на нову, широку. Навіть надшироку, бо йдеться не просто про коаліцію Партії реґіонів з “Нашою Україною” (наприклад плюс Блок Литвина), а й про участь у такій коаліції БЮТ. Отже, знову за рибу гроші. Тобто якщо не широка коаліція, то мало не розкол держави. А може, й справді у цьому щось є, якщо це пропонують такі серйозні політики? Може, ми в Україні не такі, як усі? Як Польща, Німеччина, США, де перемога однієї з політичних сил над іншою з мінімальною перевагою не означає розколу нації й країни. Наче похопившись, Матвієнко заговорив про потребу пошуку третього шляху, альтернативного політичному протистоянню кількох останніх років і потребу в потужній правоцентристській державницькій силі. Спершу говорив про створення такої сили чи партії на основі блоку “Наша Україна — Народна Самооборона”, але заперечив сам собі, зазначивши, наскільки різні партії цього аморфного об’єднання. Словом, третій шлях з “НУ-НС” не виходить. Скептично відгукнувся політик і про новостворену партію “Єдиний центр”. Тож де він, той шлях?На прес-конференції я поставив Анатолієві Сергійовичу запитання, чому не могло б стати новою третьою силою об’єднання правих і правоцентристських національно-демократичних партій? А початок цього процесу — багато разів задеклароване на словах і на папері об’єднання Української правиці: Української народної партії, Народного руху і УРП “Собор”. Цю силу зміцнили б ВО “Свобода”, КУН, можливо, інші ідейно близькі партії. Матвієнко спершу вилучив з такого об’єднання “Свободу” як надто радикальну. Мовляв, Олег Тягнибок пропонує занадто жорсткий варіант закону про люстрацію. Невже колишній перший секретар ЦК комсомолу України Матвієнко злякався, що за законом у тому варіанті він сам може потрапити у список тих, кому заборонено займати державні посади і засідати в парламенті? Навряд чи той закон передбачає таку ідеологічну чистку. Зате починається інша чистка — трохи лівіші й трохи правіші до третьої сили не приєднуються. Але як бути з об’єднанням ідейно цнотливих і рідних, як близнята, трьох партій правиці? Тут Матвієнко із сумом сказав те, що давно вже не секрет: об’єднання не виходить. УРП “Собор” готова об’єднуватися, як зазначив лідер партії. Натомість, додав він, УНП переповнюють амбіції. А Рух прямує туди, куди в даний момент дме політичний вітер — то до “НУ”, то до Кличка, то до БЮТ. Розповідати про все це доводиться з сумом і болем. Адже саме на величезне розчарування людей у політиках і політиканах національно-демократичні сили мали б відповісти пропозицією політичної альтернативи. І люди за ними пішли б. …Коли, на відміну від багатьох європейських країн, у нас не з’являється нормальний третій шлях, тоді виникають екзотичні варіанти. То гетьманат, то монархія замість республіки, то сум за диктатурою в стилі Августо Піночета. А там підкидатимуть четвертий, п’ятий чи десятий шлях. Манівці є манівці. Бродити ними можна довго…

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment