Нещодавні дії священнослужителів Білоцерківського єпископату Української православної церкви московського підпорядкування вияскравили загрозу для громадянського спокою від надмірної прихильності владних структур до певної конфесії. Така у нашому місті УПЦ, що претендує на роль домінантної, тобто панівної в місті, вона намагається нав’язати владі й громаді свої правила гри. Підставою щодо цього єпископат вважає потужну матеріальну базу, набуту за останнє двадцятиріччя. Передчуваючи розпад СРСР, агонізуюча компартійна верхівка квапливо передала реанімованій Сталіним РПЦ як своїй спільниці з імперської ідеї доти перепрофільовані й руйновані храмові споруди, зокрема в Білій Церкві св. Преображенський собор і церкву св. Миколая. З постанням незалежної України і закономірного проголошення автокефальної Української Церкви наляканий відходом більшості церковних громад і втратою величезних прибутків Московський патріархат лицемірно переназвав Українською Православною Церквою свій Київський екзархат, тобто філію, таким чином перехопивши набулий популярності бренд, вводячи в оману автоматично переданих з храмами вчорашніх підпільних вірян і явних атеїстів. Цей акт вніс розкол в українське православ’я, бо далеко не все священство і миряни піддалися обману, а тому постала Українська Автокефальна Православна Церква та УПЦ Київського патріархату. УПЦ не виявила й не виявляє прихильності ні до української незалежності, ні до відродження української духовності, вперто опираючись прагненню української мови реалізувати Богом дане їй право бути мовою молитовного єднання з Господом.За потурання міської влади попередніх складів і скликань, за браком національної свідомості грошовитих підприємців-спонсорів Білоцерківський єпископат одержав найласіші земельні ділянки і збудував (або будує) шість церков, каплиць і монастир, адмінспоруди тощо. Тим часом національно свідомі громади зустрічають затятий опір у відведенні землі для будівництва своїх храмів: досі вдалося спорудити лише одну церкву Київського Патріархату — Покрова Божої Матері. Після кількарічних зволікань таку ділянку за рішенням міської ради одержала громада греко-католиків. Та коли вони прийшли освятити хрест на місці майбутнього храму, їх зустріли клірики й спровоковані ними віряни й безбожники Московського патріархату, які, порушивши заповіді Господні “любіть і ворогів своїх” та “не судіть своїх ближніх” (Луки, 6:27 — 39), оточивши хрест, не дали здійснити обряд, видерли із землі знак Божий і викрали, ув’язнивши у своїй обителі. Лише християнське смирення утримало греко-католиків від адекватної відповіді на провокації, а прибуття міліції відвернуло сутичку.Нагадаємо, що це не перший переступ білоцерківськими кліриками УПЦ=РПЦ рішень міської влади і безсилля (чи потурання?) цієї влади перед агресивним порушником. Кілька років тому колишній єпископ свавільно поставив хрест на Замковій горі, застовпивши місце для будівництва. 2000 року він вчинив самозахоплення відтинку вул. Шкільної (Маріїнського узвозу на Заріччі) під монастир. 2004 року настоятель каплиці св. Юрія за допомогою загону спецпризначення, вирубуючи садки, відбирав садиби роточан неподалік вулиць Нагірної й Комсомольської. Лише протести й непоступливість національно-демократичних організацій відвернули демонтаж пам’ятника Тарасові Шевченку й передання єпископові Соборного майдану для утворення єпископського “міста в місті”. Незважаючи на застереження органів охорони пам’яток, знищено настінний розпис художниці Є. Янкевич в церкві св. Миколая і замінено барокові бані на ній, що спотворило первісний вигляд пам’ятки історії й архітектури. До руйнування й спалення доведено ще один об’єкт — орендований, але не використовуваний єпископатом Будинок дворянського зібрання. Безкарність надихає претендентів на роль “домінантного” розпорядника душ білоцерківців.Єпископат не турбує розмноження в місті громад нетрадиційних конфесій, і не чути протестів його кліру проти будівництва їхніх молитовних будинків. Болить йому лише загроза церкви з українською мовою богослужіння, що видає істинну мету РПЦ в Україні.Заявляємо рішучий протест проти провокативної діяльності Білоцерківсько-Богуславського єпископату, спрямованої на розпалювання міжнаціонального та міжконфесійного розбрату.Вимагаємо від міської ради та її виконавчого комітету на чолі з міським головою припинити потурання єпископату, переглянути рішення щодо відведення досі не використовуваних земельних ділянок і орендованих споруд та територій, повернути територіальній громаді самовільно захоплені єпископатом, скасувати пільгові умови щодо оренди приміщень, потреба якої не доведена.Нагадуємо клірикам, що в Україні церкву відділено від держави.Закликаємо громадян до обструкції УПЦ, доки вона не увійде в правове поле України.Слава Богу! Слава Україні!В. ІВАНЦІВ,голова Білоцерківського міськрайонного об’єднання ВУТ “Просвіта” ім. Т. Шевченка;А. ГАЙ,голова Київської обласноїй Білоцерківської міської організації НСПУ;Т. ПАВЛЕНКО,голова Білоцерківської міської організаціїжінок-українок;Є. ЧЕРНЕЦЬКИЙ,відповідальний секретар Білоцерківськоїорганізації УТОПІК;М. БОНДАРЕНКО,голова Білоцерківської міської організації Всеукраїнського об’єднання ветеранів;О. МЕЛЬНИК,голова Білоцерківської міської організації УНП;В. СИДОРЕНКО, голова Білоцерківської міської організації УРП “Собор”
