МАК ЧЕРВОНИЙ, МАЛИНОВИЙ

Микола ДМИТРЕНКОМак — символ багатозначний, дуже давній, як і сама рослина — ще дотрипільський. Це й символ сонця, безкінечності буття й життєвої скороминущості; пишної краси, волі, гордості, родини (сім’ї), хлопця (козака, чумака), дівчини, плодючості; крові; тиші, спокою, сну; отрути; смерті; оберіг від нечистої сили.Важливість рослини підкреслювали навмисною (свідомою) зневагою, пов’язаною з давньою магією слова: “Сім літ мак не родив — і голоду не було”, “Казав мак: “Що ти за жито, що рік не вродило й голоду наробило, а я не родив сім літ, а голоду ніт”, “Маком не наїсишся”. Концепт голоду в свідомості українців актуальний.Про мак — червону квітку, повну маківку із безліччю мачинок-зернят створено чимало народних загадок: “Стоїть півень на току в червоному ковпаку”, “Стоїть пані в сарафані, вітер повійне, то й лист опаде”, “Стоїть тичка, на тичці мазничка, в мазничці тисяча зеренець, хто відгадає — той молодець”, “На городі тичка, на тичці капличка, а в тій каплиці нема ні вікон, ні дверей і повно людей”, “Виліз хлопчик із землі, виніс гроші в голові”, “Повна діжка жита п’ятачком накрита”.Символічні макові квіти, маленькі зернятка, сама голівка-маківка.Маків цвіт дуже тендітний, недарма в народі кажуть: “Життя людське — як маків цвіт: удень на стеблі, а ввечері на землі”, “Пройшов мій вік, як маків цвіт, що вдень цвіте, а вночі опаде”. Через маків цвіт позначають пам’ять родоводу, значення матері: “Нема в світі цвіту цвітішого над маківочки; нема ж і роду ріднішого над матіночки”.Із червоним цвітом маку пов’язана краса дівчини, її вбрання, що засвідчує цнотливість: “Дівчина, як маків цвіт”, “Як у маковий цвіт убрана”, “Червоніє, як маків цвіт”. “Як мак процвітають” червоні або малинові козацькі (чумацькі) жупани: “Військо іде, як мак цвіте”; “То ж не маки червоненькі, /То чумаки молоденькі /Битим шляхом у Крим ідуть”.Макова голівка — маківка — символ роду, сім’ї, розуму, повноти щастя, таємниці, достатку тощо. Про макові зернятка О. Братко-Кутинський писав, що вони символізують безмежність зоряного світу, його астральну силу і це значення зберігають досі: “Найяскравіше таке значення символу виявляється в різдвяному обряді приготування ритуальної страви — куті, де макові зернята символізують безконечну множинність зірок Всесвіту”. Дехто вважає, що макові зернята в куті вживають не лише для смаку, а й для померлих предків, адже різдвяна вечеря з кутею пов’язана з культом предків. Очевидно, можна з макових зерен у куті (разом із житніми, пшеничними) виводити й символ життя, плодючості, врожайності.З допомогою маку викликали дощ: сипали трохи освяченого маку в криниці, бо якщо багато, то могла й злива бути.Мак (особливо дикий мак-самосій, видюк) був оберегом від нечистої сили; ним обсипали навколо хати, на подвір’ї перед хлівом й у хліві, щоб відьма молоко в корови не відібрала, бо спочатку мала визбирати все до мачинки, але доки по зернятку збере весь розсип, то й півень прокукурікає, настане світанок. Хіба можна визбирати макові зернятка, адже “скільки зірок у небі, стільки маку в маківці”. Обсипали поріг маком, щоб ніякі упирі, злі сили, люди з “поганим оком” не шкодили. Обсипаючи маком, примовляли:Відскочте, вороги, від мене,Як мак від маківки, — Тоді будете мене поминать чи ругать,Як визбираєте сей мак!У віночок або в косу дівчата від зурочення вплітали макову квітку або хоч кілька пелюсток.Із маком пов’язані весняні магічні обряди дорослих і молоді, дитячі ігри. Ксенофонт Сосенко писав про них, як про певні містерії, яким віддається український народ “якось страсно і безопірно”: “Бавляться на гаїлці діти, дівчата і молоде парубоцтво, але й старших тягне непереможно не лише розіграна веселість їх діточок, не лише спомини славної молодості, але й сама річ, сама містерія”. Найвідоміша гра “Мак” — це не лише імітація обряду сівби, символ урожайності, а й своєрідне магічно-ритуальне дійство, що давало молоді змогу здружуватись, обмінюватися енергіями добра, любові, формувати пластику тіла й душі. Зрештою, це все відбувалося ненавмисно, а за розвагою, з ритмічними рухами, обертаннями. Легкий ритуальний дитячий танець супроводжували піснями-примовками:Ой на горі мак, мак,А в долині так, так. Маківочки, голубочки,Зійдімося до купочки,Обернімось так, так.В іншій грі-веснянці з-поміж дівчат обирають одну “маківку”, ставлять її в коло, самі тримаються за руки й, ведучи коло, запитують у “маківки”, що вона бачить, на цю мить зупиняються, а після кожної відповіді знову ведуть коло й питають. Наприкінці висаджують “маківку” на руки і підкидають угору. Співають:На долині мак,На широкій мак,Мак чистий, головистий.Дівчатонька — малі дочки —Завивали головочки:Станьте в круг,Буде мак тут!Дівчинку-маківку (чи не звідси назва мак-видюк?) питали:— Чи поїхали в поле? — Поїхали!— Виорано поле? — Виорано!— Чи сіють мак? — Сіють!— А як, як сіють мак? — Ось так, так сіють мак!— Чи пора полоти? — Пора!— А як, як полють мак? — Ось так, так полють мак!— Чи цвіте мак? — Цвіте!— А як, як цвіте мак? — Ось так, так цвіте мак!— Чи одцвівся мак? — Одцвівся!— Ой як, як одцвівся мак? — Ось так, так одцвівся мак!— Чи спіє мак? — Спіє!— Ой як, як спіє мак? — Ось так, так спіє мак!— Чи пора трусити? — Пора!— Ой як, як трусять мак? — Ось так, так трусять мак! — Чи пора терти мак? — Пора!— Ой як, як труть мак? — Ось так, так труть мак!— Чи пора їсти мак? — Пора!— Ой як, як їдять мак? — Ось так, так їдять мак!Своєрідно зображено в піснях стан переходу дівчини від волі до неволі, незаміжжя до заміжжя. Як маків цвіт, красива, вільна, в невдалому заміжжі жінка втрачає все це, світ для неї стає “зав’язаним”:Ой піду я лужком-бережком, як маковий                     цвіт.Плачу-ридаю, гірку долю маю —             зав’язала світ.Дикий мак-самосій часом зацвітав на місці загибелі козаків, де пролилася кров. Недозрілий мак — символ поспіху, недалекоглядності, дурощів, отрути (“Ти що — маку наївся?”), адже від наркотичних властивостей рослини можна очманіти, а то й заснути і померти, як це зображено в оповіданні Марка Вовчка “Горпина”. Відомі приказки, фразеологізми: “Біда навчить коржі з маком їсти”, “Тринди-ринди — коржі з маком”, “Дулю з маком дати” (тобто не дати нічого), “Тихо, хоч мак сій” (безвітряно).У художній літературі образові маку чимало уваги приділили І. Нечуй-Левицький,  Л. Глібов, М. Коцюбинський, О. Олесь,           М. Рильський, В. Діденко тощо. У “Лісовій пісні” Леся Українка, зокрема, писала:Мак мій жаром червонів,а тепер він почорнів…У зв’язку з поширенням наркоманії традиційну символіку мак почав втрачати.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment