Максим ОПАНАСЕНКОУкраїнська земля завжди славилася талановитими людьми. Натхненні красою рідної природи, її багатством і розмаїттям, вони з давніх-давен займалися ремеслом — різьбярством, вишивкою, ковальством, гончарством, малюванням. Люди з усього світу приїздили до України придбати чи бодай подивитися на прекрасні вироби працьовитих українців. Традиції ремесла передавали з покоління в покоління, із роду в рід.У часи пригнічення нашого народу мистецтво і вміння майструвати стали чи не єдиним способом вираження самобутності нації. В картинах, вишиванках, рушниках, писанках виявлявся суто український колорит. Мистецтво завжди було нашим самовираженням.Сучасність внесла свої корективи у творчий розвиток українців, але багатий потенціал і сьогодні втілюється в чудесних мистецьких роботах наших співвітчизників.У Національному музеї літератури України відбулося відкриття виставки талановитих майстрів з Полтави Ольги Літус і Анатолія Фіктянова.Ольга Літус із дитинства захоплювалася малюванням, але життя змусило її звернути з творчого шляху, і після закінчення художньої школи Ольга навчалася у Полтавському кооперативному інституті. 30 років присвятила товарознавству і рекламі. Але бажання творити не зникло, тому Ольга Літус почала займатися декоративно-прикладним мистецтвом — вона створює дивовижні картини і мозаїки з кісточок найрізноманітніших фруктів та насіння. “Якщо Бог подарував нам ці зернята, а ми не маємо змоги посадити їх усі, то ці дари природи повинні використовувати по-іншому. Я обрала саме такий вид мистецтва, бо цей природний матеріал дає можливість зробити картину об’ємною, тривимірною, чого не можуть досягти прості художники”, — розповідає пані Ольга. Справді, картини вражають яскравістю, неординарністю в підборі кольорів, неймовірним спалахом фантазії. Барвисті соняшники, ромашки, чорнобривці, васильки, казкові птахи — всі зображення створено з кісточок за допомогою фарб, з народним колоритом петриківського розпису. За словами майстрині, її вироби підносять красу і самобутність Полтавської землі. Зображає пані Ольга переважно різноманітних птахів, що, на її думку, символізують духовність.Анатолій Фіктянов за освітою юрист, член творчого об’єднання художників “Живопис”. 1990 року захопився одним із найдавніших видів ремесла — ковальством. На жаль, сам він не зміг приїхати цього дня до Києва. Експозицію представляв його син Артур. Юнак з дитинства спостерігав за роботою батька, допомагав, а згодом і сам засвоїв це ремесло. Хлопець навчається у НТТУ “Київський політехнічний інститут”, весь вільний час присвячує улюбленому заняттю.“Ми з батьком завжди працюємо разом, так цікавіше. У роботі використовуємо сталь, латунь, дерево. Не можу точно сказати, чому я полюбив це заняття. Мені просто подобається”, — показуючи вироби, розповідає Артур.Витвори полтавських ковалів просто вражають. Експонати переносять нас у княжу добу, з неї — у козацький період. Віртуозно виготовлені клямки, чудернацькі ножі й шаблі, кольчуги, прикраси — все створив сімейний тандем Фіктянових. У родині не сприймають ковальство як різновид бізнесу, а творять лише тоді, коли є натхнення, і лише для душі.На відкриття виставки прийшло чимало людей, переважно полтавців, столичних гостей, серед яких відомий український письменник Борис Олійник.Борис Ілліч висловив щире захоплення виробами майстрів, побажав натхнення й творчої наснаги і подарував митцям збірку своїх віршів. Віталій Мороз, голова “Молодої Просвіти”, виконав кілька українських народних пісень на бандурі.Відвідувачі захоплено слухали розповіді Ольги Літус про історії створення тієї чи іншої картини, роздивлялися вироби ковалів, цитували вірші. Присутні змогли не лише збагатитися духовно, а й поспілкуватися з Борисом Олійником, журналістами та мистецтвознавцями.Українці — надзвичайно талановита і творчо обдарована нація. У нас є душа, яку відображають творчі доробки Ольги Літус і Анатолія й Артура Фіктянових. Кожна робота — політ фантазії й натхненна праця, покликана до життя щирою любов’ю до мистецтва, до Батьківщини.
