ВІДЛУННЯ ВІЙНИ

Максим ОПАНАСЕНКОІ степи Вкраїни, Й Чорне море З вогнями в Освенцімі     говорять…     І. Гущак Вони вижили на каторжних роботах за сотні кілометрів від рідної домівки, уникли пекельного вогню ґестапівських крематоріїв, витримали нелюдські випробування нацистського полону… До 20-річчя Міжнародного союзу колишніх малолітніх жертв фашизму до Києва приїхали делегації з Азербайджану, Вірменії, Білорусі, Казахстану, Латвії, Литви, Молдови, Росії, Таджикистану, України, Естонії та Болгарії. Майже всі вони — очевидці й жертви страхіть німецьких концентраційних таборів. Зустріч була сповнена слізьми радості й скорботи: майже через 70 років зустрілися ті, хто пліч-о-пліч працював у фашистському полоні під час Другої світової війни. Делегати з’їзду, а їх було майже 150, відвідали меморіал “Бабин Яр”, вшанували пам’ять загиблих, поклали квіти до пам’ятника Невідомому солдатові та помолилися у Києво-Печерській лаврі. На обличчях цих уже немолодих людей назавжди закарбувалися біль і страждання, але їхні очі ще й досі горять — вони вижили, перемогли і тепер можуть розповісти про війну іншим поколінням: про каторжну працю, страшний голод, нелюдські тортури, газові камери, крематорії, епідемії — ось неповний перелік того, через що пройшли ці люди.У Національному музеї Великої Вітчизняної війни до 20-річчя організації відбулися урочистості. Представники Секретаріату Президента, а також міністр праці і соціальної політики Людмила Денисова від імені Президента і прем’єр-міністра України привітали делегатів із річницею, та згідно з указом Президента України нагородили колишніх малолітніх в’язнів фашизму орденами і почесними грамотами. Нагороди отримали: В. Ю. Дикалюк (Донецьк), В. П. Гончаров (Луганськ), В. Г. Семененко (Миколаїв), О. Г. Балутін (Миколаїв), І. І. Гудкевич (Севастополь), В. В. Коваль (Запоріжжя). Без уваги цього дня не залишили нікого.Мета Міжнародного союзу колишніх малолітніх в’язнів фашизму, за словами організаторів, у тому, щоб донести їхні спогади, прищеплювати почуття патріотизму молодому поколінню, сприяти мирним міжнародним відносинам. Молодь знає про війну лише з кінофільмів і старих фотокарток… Очевидці й жертви тієї страшної війни можуть розповісти про події лихоліття, як це було насправді, без прикрас і цензури. На жаль, молодь мало цікавиться цими подіями, не думає про те, що останніх свідків тих часів із кожним роком стає дедалі менше.Бажаємо міцного здоров’я, наснаги і довголіття людям, яких не зламали каторга, полон і знущання, які через десятиріччя пронесли свої спогади і досвід для наступних поколінь.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment