НЕСТОР МАХНО, ЯКОГО НЕ ЗНАЄМО

Ніна ГНАТЮКЯк зазначив у передмові до книжки мемуарів Нестора Махна доктор політичних наук, професор Микола Головатий, тяжко відшукати у нашій історії, у пам’яті народу постать колоритнішу і водночас складнішу, суперечливішу. Люди старшого віку пам’ятають його з радянських фільмів, де отамана показували шаржованим уособленням анархізму — патлатим, крикливим, немилосердним рубакою. А яким був насправді батько Махно, сміливець-відчайдух, командир-самоук? Доля цієї легендарної особистості часів Громадянської війни непроста, навіть трагічна — голодне дитинство, десять років в’язниці, смертний вирок, десятки блискучих воєнних операцій, одинадцять замахів на життя, тридцять рубаних і вогнепальних ран, контузія, втеча за кордон, смерть на чужині.Змінювалися покоління, народжувалися і розвалювалися могутні імперії. Європу шматували війни, відходили в забуття всесильні вожді. А ім’я Нестора Махна досі привертає увагу, воно не припало пилом історії. Його іменем називають громадські об’єднання, школи, йому споруджують пам’ятні знаки. І всі, хто цікавиться історією, прагнуть зрозуміти феномен Нестора Махна. Цьому, сподіваємося, сприятиме 600-сторінкове зібрання мемуарів “Нестор Махно. Сповідь анархіста”, видрукуване у столичному видавництві “Книга роду”.Відкриваючи презентацію книжки, що відбулася у Будинку письменників, директор видавництва Микола Славинський чимало цікавого розповів про бурхливе життя легендарного вождя селянських повстань 1918 — 1921 року — батька Махна. Ідеали, якими він керувався, були прості та зрозумілі селянству. Він об’єднував широкі маси і вів за собою, щоб “заволодіти землею і зайнятися виживанням зі свого тіла паразитів, які нічого не виробляють, живуть у достатку і розкоші”. Махно усвідомлював, що Україна повинна мати власний національний шлях розвитку. Він прагнув до народного самоврядування, самоорганізації. Масові збори в антів, віча у слов’ян, козацькі ради в запорожців, а в Нестора Махна — добровільні сільськогосподарські комуни. Він кидався між лівими і червоними, саможертовно боровся за звільнення селян, прагнучи утвердити господаря на власній землі.Нестор Махно був надзвичайно популярним у ті часи, його підтримали тисячі однодумців. І його, анархо-комуніста, як Нестор називав себе, прагнули використати більшовицькі вожді. Нестора Івановича гостинно приймають у Кремлі Свердлов і Ленін, закликають подвоїти зусилля у боротьбі з ворогами революції.Для Махна виготовляють фальшивий український паспорт на ім’я Івана Шепеля, з яким він знову повертається в Україну і формує збройні загони, до кінця 1918 року встановлює свою владу в 72 волостях. У документах тих років воєначальник підписується — головнокомандувач революції батько Махно.За взяття Бердянська і Маріуполя командира 30-тисячної селянської армії нагороджують орденом Червоного Прапора: він був одним із перших кавалерів цієї бойової нагороди. А невдовзі, побачивши силу і вплив Махна, більшовики кидають проти нього майже 250-тисячну армію з артилерією, бронепоїздами й аеропланами.Нестор Махно, хоч і не мав повної середньої освіти, володів даром інтуїції, комунікабельності, умів стратегічно мислити, розумівся в людях, був непоганим психологом і організатором.У спогадах Нестор Махно передбачає справжню сутність більшовицької влади. Читаємо: “Дуже часто можна було почути серед селян їхню справжню думку про дореволюційну і революційну владу. Вони говорили, ніби жартома, але насправді всерйоз і завжди з особливим болем і ненавистю, що дурня Миколу Романова від влади прогнали, другого дурня почав було розігрувати Керенський; тепер і цього прогнали. Хто ж після нього почне розігрувати в наш час, за наш рахунок цього дурня? — Володька Ленін! — говорили одні.Інші говорили: без “дурня” не обійтися. (Під словом “дурень” вони розуміли завжди владу). Місто для цього тільки й існує: його ідея і система дурна: місто викликає до життя цього “дурня”, — казали селяни”.Уже тоді Нестор Махно передбачав, які випробування і смертельні загрози становлять простим людям ті, хто прийшов до влади у листопаді 1917 року. “В перших числах грудня в Єкатеринославі фактично уже торжествував блок більшовиків і лівих соціалістів-революціонерів. Гуляйпільський район, визнаючи ці партії за революційні, тут же безпомилково визначав ступінь їхньої революційності.Трудящі говорили: “Ми поважаємо більшовиків і лівих соціалістів-революціонерів за їхню активну діяльність в революції. Ми вітаємо їх, як стійких борців. Всюди запроваджуються комісаріати. І комісаріати ці більше із поліцейським обличчям, ніж з обличчям рівного брата, що прагне нам пояснити, як краще було б нам облаштуватися самостійно, без окриків начальників, які жили на нашій шиї досі й не принесли нам нічого доброго, крім шкоди. А якщо цього прагнення революційної влади зараз не видно, якщо замість цього запроваджуються поліцейські інстинкти, із яких, замість порад, сипляться окрики начальства, то в майбутньому… стане смертю і знищенням свободи і незалежного життя, до яких ми прагнемо”.Чи не так сталося, як передбачав селянський командарм у паризькій еміграції?1926 року з нагоди видання першого тому “Спогадів” Нестор Махно написав: “Про одне лише доводилося шкодувати мені, випускаючи цей нарис у світ, що він виходить не в Україні і не українською мовою. Культурою український народ крок за кроком йде до повного визначення свого індивідуального єства і це було б важливо”.Директор книжкової палати Микола Сенченко, керівник Асоціації книговидавців Олександр Афонін наголосили на потребі ширшого розповсюдження цього видання, що проливає світло на багато сторінок вітчизняної історії, трагізм революційних подій в Україні. Але де взяти цю потрібну книжку вчителеві історії, який живе у віддаленому селі? Настав час відновити мережу книжкових магазинів, систему замовлення літератури за тематичними планами, послугу “Книга — поштою”. Авторитет книжки не може впасти — впав інтелект влади. Хто має право позбавляти українців власної культури, мови, книжки?Про потребу підтримки урядом національного книговидання говорив відомий письменник-сатирик Олег Чорногуз.“Про Нестора Махна ще за життя ходили легенди, — відзначила голова Дніпропетровської обласної організації НСПУ Леся Степовичка. Уявляєте — Нестор Махно на білому коні в’їжджає в музей Яворницького. Нестор Махно — це безсмертя народного духу, його живої енергії”.Прах Нестора Махна покоїться на Паризькому кладовищі Пер-Лашез. Родина не мала коштів на оплату землі, тому тіло Нестора Івановича кремували.У вересні 1986 року мені довелося з групою туристів з Вінниці відвідати Париж, побувати на цьому кладовищі, постояти біля могили 18 паризьких комунарів. Але ніхто не сказав, що поруч — прах Нестора Махна в урні № 6686.Історія довго замовчувала імена своїх творців. Лише тепер видавництво “Книга роду” повертає спогади Нестора Махна про пережите, його погляд у майбутнє.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment