Ніна ГНАТЮКЦя жінка тендітна, але водночас і сильна, щаслива, й така, що зазнала великої трагедії втрати коханої людини.І ким би вона не була — редактором, журналістом, авторкою талановитої прози, — завжди була і залишається поетом, який не потребує співчуття і милостині, гордо несе тяжкий хрест свого покликання і своєї долі.Відкриваючи презентацію поетичної збірки Наталі Дзюбенко-Мейс “День холодного сонця”, доктор філологічних наук Олег Білий зазначив, що зустріч цих двох людей — зустріч двох яскравих комет, завдяки яким народився новий світ.Іван Драч відзначив: Джеймс Мейс, якому присвячено цю збірку віршів, — ця свіча пам’яті. Він був першим лицарем із зарубіжжя, що кинув усе у заможних США і приїхав розповідати українцям про українську історію, вчити нас пам’ятати про тих, хто пережив страшний Голодомор-геноцид. Вони знайшли одне одного за дивовижних обставин. Для Мейса Україна була Наталею, а Наталя — Україною.Жаринка — з горючої рами —В долоні твої лечу.Болить вона, але не тане,Запалюй свічу, мій коханий,Запалюй свічу!Збирались ми надто повільно,Наш голос ще світ не почув.Вдовину, сирітську, нетлінну,Запалюй свічу, Україно,Запалюй свічу!Іван Драч зі щемливим хвилюванням розповідав про те, як возив американського дослідника українського Голодомору в свої рідні Теліжинці, як вони відвідали тамтешній млин. Уперше Джеймс побачив, як зерно стає борошном. Мука — мука… Щось дивовижне є в цих майже однаковісіньких, хоч і різних словах. І Джеймс, мабуть, думав тоді саме про це.Наталя Дзюбенко — розмаїта, яскрава і сильна творча індивідуальність. У її доробку — глибокі аналітичні статті, опубліковані у різних періодичних виданнях, низка збірок віршів, роман “Андрій Первозванний”, що став несподіваним відкриттям для багатьох тисяч читачів і утвердив її в когорті справжніх майстрів прози.Доля не шкодувала для неї ні лагідного сонця, ні нещадних буревіїв. І вона зуміла вистояти, не зламатися, перемогти себе, хоч і жити з розкраяним серцем, з одиноким крилом ой як непросто. І ось ми маємо “День холодного сонця”. Розгорнувши збірку, читач побачить не лише портрет Наталі, а й Джеймса Мейса. І це закономірно, адже книжка, народжена з його любові, вистраждана в оплакуванні його.“Мій сонячний друже, кохана людино, тепер ти навік в небесах України” — саме такі перші рядки збірки, ошатно видрукуваної у Видавничому домі “Києво-Могилянська академія”. І це не випадковість, адже Дж. Мейс був професором саме цього навчального закладу, тут завжди пам’ятатимуть цього вченого, цю яскраву особистість.Індіанець за походженням, громадянин США, Джеймс був адвокатом України у світі. Одним із перших почав боротися за те, щоб український Голодомор визнали геноцидом, щоб молода Українська держава утвердилася у цивілізованій світовій спільноті. Як зазначає у передмові до збірки відомий критик Михайло Слабошпицький, “Дзюбенко пише про нього і як про небесного посланця у свою долю, і як про самотнього лицаря правди в цьому незрозумілому й незатишному світі, де так багато фальшивих пророків і псевдоправд… Мейс у Дзюбенко — яскрава людська константа, котра своїм життям і своїми діяннями повертає справжній зміст історії і прочитує складний зміст реальності”.У такій самотині, безмежній суші,//коли він брів крізь крижану порошу,// то не шукав ні злота, ні розкошів.// І з чистим серцем ствердити я мушу:// коли усі вбивалися за гроші, //він помирав за українські душі.На презентації було багато квітів і ще більше гарних, добрих слів, адже тисячі читачів знають це ім’я. Академік Микола Жулинський, аналізуючи поетичну майстерність авторки, підкреслив, що вона — майстер словотвору, що світ її думок і образів — несподіваний, невичерпний, як і саме життя.Голова Київської організації НСПУ Віктор Баранов, вітаючи пані Наталю з виходом нової збірки віршів, порадів, що вона зуміла вийти “із смути і прощання” і свою вдовину гіркоту, невимовний біль втрати перелити у подяку Богові за “життя, уперте і хоробре”, “душ безумне квітування”. Німоту вічної скорботи вона гідно пережила — тепер її вірші, прочитані й сприйняті іншими страждаючими душами, допоможуть їм вистояти, навчитися дорожити кожною миттю життя і дякувати тим, хто своїм сяйвом освітив бодай один наш день. Навіть якщо це день холодного сонця.
