ПОЛІТИЧНИЙ ПАТ ЧИ ВІДКЛАДЕНА ПАРТІЯ?

Петро АНТОНЕНКОШахи в нашому політикумі люблять. Ось і нещодавно колишній спікер подарував на день народження колишньому прем’єрові комплект для цієї інтелектуальної гри. Може, з натяком: чи не пора обом, замість політики, зайнятися мирною і спокійною грою? Втім, люблять давню гру і політики молодої генерації. Наприклад, спікер Арсеній Яценюк в останні сесійні дні не раз характеризував чергову парламентську чи радше політичну кризу терміном “політичний пат”. Для невтаємничених: пат — це ситуація в шаховій партії, коли одній зі сторін нічим ходити, але й інша сторона не може виграти. Тож пат — це нічия. Схоже, політична нічия стала завершенням (тимчасовим) кількамісячної чергової кризи з напівблокованим парламентом, зі спробами розвалити хистку коаліцію і відставити призначений нею уряд Юлії Тимошенко. Уряду не вдалося затвердити в парламенті змін до Державного бюджету 2008 року, де пропонували розділити додатково накопичені за кілька місяців 30 мільярдів гривень. Вони надійшли, за твердженням уряду, від пожвавлення економіки, виведення її з тіні, тобто рішучішого “витрясання” податків, а також завдяки боротьбі з контрабандою. Третину цієї суми — 10 мільярдів — пропонували витратити на соціальні виплати, тобто збільшення пенсій та зарплат бюджетникам. Президент Віктор Ющенко назвав це “бюджетом проїдання”, а його пролітекономісти — джерелом інфляції. Прем’єр парирувала, що ці копійки мають хоч якось компенсувати людям зростання цін і що інфляцію вона успадкувала від попереднього уряду. Юлія Тимошенко третину коштів — 10 мільярдів — пропонує спрямувати в економіку, таку саму суму — в реґіони, а це вкладення в їхній розвиток. Не допомогло. Пропрезидентська фракція “НУ-НС” начебто була за бюджет, лише з урахуванням їхніх і Президентових поправок. Фракція БЮТ, звичайно, теж за. Однак, у самої коаліції сил уже не вистачило. Два депутати, Бут і Рибаков, недавно заявили про вихід із неї. Іван Плющ давно вже, з дня голосування за уряд, “нічий”. Та ще явно могли б не голосувати деякі “нунсівці”, насамперед ті, що вийшли з партії “Наша Україна” й утворили “Єдиний Центр”. Справу остаточно заплутав сам Президент, який несподівано в четвер увечері подав власний варіант змін до бюджету . Після провалу “бюджетіади” прем’єр заявила: те, що Ющенко подав власний проект за годину до завершення роботи бюджетного комітету і за день до завершення сесії, означало просто саботаж голосування. Утім, бюджету все одно не прийняли б, навіть якби парламентарі продовжили сесію ще на один тиждень. Бо напередодні відбулося інше показове голосування — за відставку уряду. Реґіонали, які ініціювали звіт уряду і саме тому відмовлялися розглядати бюджет, в цьому голосуванні начебто програли, бо їх не підтримали комуністи і фракція Блоку Литвина. Але, схоже, ці фракції не підтримали б і бюджету, бо комусь вигідний політичний пат. На перший погляд, нічого нового й нічого страшного. Реґіоналам вдалося “зберегти обличчя”, навіть не відставивши уряду, на що мало хто сподівався. Їхня фракція показала, що на неї треба зважати. Добилися-таки в ультимативній формі звіту уряду. Коаліціянти, насамперед БЮТ, теж начебто не програли, навіть морально виграли, адже тепер можна говорити, що їм заважають дбати про народ. На наступну сесію, на вересень, відкладено зміни до бюджету. Нехай лежать у державній скарбниці ці дивом явлені 30 мільярдів. Не пішли ці “копійки” на соцвиплати? Та люди вже покладаються не на соцвиплати, а на самих себе. Однак політичний пат, на відміну від шахового, — річ далеко не мирна і не нічийна. Перед політканікулами у півліта він, може, й доречний. Але насправді це лише затишшя. Півтора місяця гаряче буде не лише на заморських пляжах, де засмагатимуть нардепи й урядовці, а й у штабах партій та блоків, у Центрвиборчкомі та Конституційному суді. Суперечки там вируватимуть довкола подальшої долі парламентської коаліції. Адже сьогодні ніхто не береться точно сказати, існує вона чи ні, принаймні, кожен трактує по-своєму. Три варіанти: немічна коаліція, її переформатування, нові вибори чи спроба відновлення нормальної коаліції — все це буде предметом літніх політдискусій, кулуарних, притишених, наче аж припалених липневим сонцем. Але від того не менш гострих. Шкода, що наше суспільство перебуває на такій стадії, що практично поза впливом на політиків залишається народ — громадяни, виборці, про яких згадують лише перед виборами. Шкода, що поза грою, “в офсайді” — скористаймося вже футбольним терміном — залишаються і наші національно-демократичні сили. Ось уже у кого повний пат.Нещодавно я побував на зібранні однієї з таких партій. Сумно. Уже відкинуто ідею об’єднання дев’яти партій блоку “Наша Україна”. Втім, на цю ідею, схоже, всі вже махнули рукою. Мало того: щойно утворено десяту партію — “Єдиний Центр”. Це зроблено на хребті (не хочеться казати на руїнах) однієї з дев’яти, саме тієї, де почесним головою — Президент держави. Тож замість об’єднання національно-демократичних сил тут висунули концепцію “модернізації” партії, програму її оновлення до 2018 року. Це саме в дусі наших численних “програм” останніх десятиріч, наприклад, “програми будівництва мостів до 2020 року” чи “програми оновлення сортів картоплі до 2017 року”. А старші люди пригадають численні програми із суфіксом “…зація” на кшталт “хімізації” чи “меліорації”. Чим би дитина не бавилася…

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment