ЯК ВИРІШИТИ ІНФОРМАЦІЙНУ КРИЗУ?

У незалежній Україні, як і за старих імперських часів, офіційну відповідь чи то громадянам, чи громадськості подають і сприймають як чергову відписку, а не розгляд питань та пошук конкретних і невідкладних заходів щодо їхнього вирішення. У листі-відповіді Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення до товариства “Просвіта” ім. Тараса Шевченка усе нібито виписано згідно з “буквою” закону — здійснюють “регулювання мовного режиму” загальнонаціонального мовлення програм і передач, які “транслюють в ефірі телерадіокомпаній”…Виникає запитання, якщо Національна рада постійно дбає про впровадження державної мови всіма регіональними та місцевими телерадіомовниками, то чому ж досі не розв’язані болючі проблеми мови та інформаційного простору, які є основою основ існування держави Україна?!Щоб з’ясувати це і розставити всі крапки над “і”, ми звернулися до голови Всеукраїнського товариства “Просвіта”, народного депутата України Павла Мовчана.

— Будь ласка, Павле Михайловичу, прокоментуйте цього листа? Чи він — не чергова відписка для “надокучливої” й настирливої громадськості?— Звісно, природа чиновництва і бюрократії така: чим менше клопотів, тим спокійніше їм сидіти у чиновницькому м’якому кріслі. Тому для чиновників “надокучливі” листи — як мухи! Й сподіватися, що хтось у владних кабінетах із захопленням і великим очікуванням та радістю сприйме лист, чи, у даному випадку, резолюцію-підсумок “круглого столу”, — не варто. Навіть, якби чиновники були б бездоганними.Але саме для цього й існує громадськість, яка апріорі й обирає владу, платить їй гроші, щоб влада виконувала волю народу.Та й кожен державний службовець мусить усвідомлювати, що його найняли на службу українські громадяни. А то справа суспільства — неухильно домагатися від чиновництва результатів. Саме для того й існують громадські організації, такі, як товариство “Просвіта”, щоб чиновники не штампували відписок, а звітували: “Виконано!”, “Зроблено!” Це добрий знак, бо до резолюції “круглого столу” прислухалися, а чимало звернень громадськості “губляться” у владних коридорах.Як відповідальна особа, маю на увазі голову Національної ради з питань телебачення і радіомовлення Віталій Федорович Шевченко, небайдужий до проблем, які ми піднімаємо. Але не все вирішується ним…— Щоб проволинити вирішення справи, або зовсім знівелювати її чи звести нанівець, у парламенті створюють різні комісії. Чи не так само Нацрада пропонує “долучити представника товариства “Просвіти” до поки що неіснуючої “постійно діючої” робочої групи?..— За своєю суттю це далекі порівняння: у Верховній Раді створюють комісії з іншою метою. Як правило, вони мають слідчі й контрольні функції, прописані Конституцією: інших способів і механізмів не існує. Кожен депутат озвучує проблему і подає у вигляді законопроекту, звернень, проектів постанов, а вже потім парламент визначає їхню важливість і формує контрольну функцію для конкретного розв’язання її. А завдання Національної ради і сфера її впливу стосуються ліцензій: давати її чи ні, бути чи не бути тому чи іншому каналові? Тобто Національна рада виконує регламентуючі функції. А в нинішній розмові я хочу наголосити, що ми не її опоненти: принаймні, відповідь Віталія Федоровича дає підстави бачити його нашим союзником. Хоча є й проблеми, які стосуються не лише законодавчої сфери, тут і ті питання, які ми обговорювали за “круглим столом”. У Зверненні ми чітко вимагаємо активної позиції влади щодо справжньої інформаційної війни, яку ведуть проти України. Це і провокаційна, агресивна заява міністра закордонних справ Росії, що є грубим втручанням у внутрішні справи нашої держави; і брутальні нападки російських можновладців на Президента та уряд України; і ворожі антиукраїнські висловлювання, які тиражує преса сусідньої країни; здійснюючи психологічний тиск на українців; російські політики, експерти й політологи відкрито виступають на наших і чужих теле- і радіоканалах проти Української державності, української мови, культури… Український інформаційний простір не є цілісно українським за національними пріоритетами, що загрожує суверенітету України як незалежної держави. Тому ми, представники патріотичних громадських організацій, стали на захист українського інформаційного простору, щоб зміцнити інформаційну безпеку України, зорієнтувати всі наші ЗМІ на  національні пріоритети.Як вийти з  державної інформаційної кризи? Ми висловили цілу низку конкретних пропозицій, вимог до Президента, уряду, і Верховної Ради — яких рішучих дій вжити для створення ефективної системи ЗМІ. Наприклад, одним із невідкладних завдань є повне охоплення території України програмами Українського радіо: треба забезпечити НРКУ каналами мовлення в FM-діапазоні 87,5 — 108 МГц. Для цього слід задіяти окремі статті видатків із Державного бюджету. Крім того, порушуємо й інші проблеми, як-от: розробка частотнотериторіального плану середньохвильового радіомовлення, де  використовуватимуть ефективні синхронні мережі й окремі передавачі; завершення розподілу середньохвильових частотних присвоєнь колишнього СРСР між Україною, Росією, Білоруссю і Молдовою…Хочемо відновити й мережі проводового мовлення, й супутниковий прийом програм; нейтралізувати російський інформаційний вплив на всіх рівнях комунікацій — регіональному, загальнонаціональному і міжнародному; запровадити правові, економічні й організаційні заходи щодо розширення сегменту україномовних теле- і радіопередач…Для цього громадськість України вимагає сконсолідувати всі зусилля української влади і пропонує створити при уряді Координаційний центр стратегічних комунікацій із залученням найкращих фахівців. А також якнайшвидше розробити Національну доктрину й стратегію комунікацій і комплекс заходів на законодавчому рівні, щоб нарощувати національний інформаційний ресурс та розпочати реалізацію програмних засад. Тому й сподіваюся, що заради подолання тих викликів, які нині існують в інформаційному просторі, ми будемо разом із Національною радою взаємно діяти й допомагати один одному: громада — голові, а він, враховуючи позицію суспільства, відстоюватиме українські національні пріоритети. — Чи може Національна рада і її комісія щось реально зробити, спираючись на нинішнє законодавство, щоб вітчизняний, національний продукт став пріоритетним, а інформаційний простір відповідав вимогам державної безпеки?— Залучаючи експертів, вивчаючи їхні оцінки та різнобічну інформацію, акумулюючи її, Комісія може вносити свої постанови і вердикти та визначати, що першочергове і його треба вирішувати через бюджетну статтю, інше — організаційно або ж змінювати законодавство.Мене, як очевидно і кожного українця, не влаштовує норма Закону України “Про телебачення і радіомовлення” в частині 1 статті 9, котрою передбачено лише 50 % національного українськомовного продукту, тому що російськомовного населення у нас значно менше. Але так був прописаний той закон, на який у своєму листі й посилається Віталій Шевченко. — А як можна розв’язати цю проблему?— Домагатимусь як народний депутат, щоб цю норму закону обов’язково змінили. Єдине, що для цього вкрай потрібно, аби працювала коаліція й потрібною кількістю голосів забезпечувала розв’язання проблем. Гадаю, що і Національна рада у цих питаннях стане нашим союзником, принаймні, відповідь Віталія Федоровича дає на це підстави.— Шановний пане Мовчан, які ж реальні механізми впровадження у життя на законодавчому рівні напрацювань робочої групи, котру планують створити? Якщо, скажімо, готовий проект закону про мови вже надзвичайно довго залежується у Верховній Раді?— Передовсім дякуємо голові Національної ради Віталію Шевченку, що зреагував на нашу Ухвалу-звернення, яке ми схвалили як резолюцію “круглого столу” і видрукували у Всеукраїнському тижневику “Слово Просвіти”. Адже громадськість — це сигнальна система, яка сповіщає про негаразди. З цією метою і формуються такі громадські структури, як “Просвіта”. Якщо ви, я, кожен громадянин — всі будемо домагатися від влади змін, то тільки так можемо зрушити ситуацію. — На засіданні РНБО Віктор Ющенко окреслив гостру й тривожну проблему  інформаційної безпеки держави та інформаційної незалежності. Коли, на Вашу думку, інформаційний простір і національна безпека будуть у надійних руках? — Ми домагалися того, щоб Національна рада з питань культури і національного відродження при Президентові розглянула цю проблему. Так само домагаємося, щоб і РНБО розглянула питання мовної безпеки держави — стан державної мови. І вже в минулому році Національна рада повинна була збиратися безпосередньо з проблеми комплексу мовних питань, які є в Україні. Зокрема, з розвитку й функціонування української мови. Це стосується не лише законодавчої сфери у мовній політиці. Не прийнято досі Верховною Радою Закону про мову, який потрібний Україні. Якби він був, то нам не доводилося б увесь час апелювати до 10 статті Конституції, а сказати, що це передбачено Законом: треба позивати порушників. Але Закону нема. Чому досі не приймаємо, треба запитати у політиків, тих, які формують українську державну політику: це дві політичні сили НУ — НС та БЮТ. Тоді запитати у лідерів: хто ховається від цієї теми, а хто робить вигляд чи киває: якось поки що перетерпимо, а потім і це вирішимо. Але під лежачий камінь вода не тече, тому ми за “круглим столом” й ухвалили це Звернення, де чітко виписали, чому так сталося і що треба робити?.. — Щиро дякую за розмову.Спілкувався Святослав МІЗЕРНЮК 

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment