ДИТЯЧІ УНІВЕРСИТЕТИ

Святослав МІЗЕРНЮКБудь-якої пори року через гірку долю чи життєві обставини, що інколи бувають трагічнішими за новомодний трилер, діти, яким немає й чотирнадцяти, змушені працювати. За оцінками Міжнародної організації праці, у всьому світі майже 165 мільйонів дітей віком від 5 до 14 років працюють. Перше дослідження МОП, проведене спільно з нашим Державним комітетом статистики 1999 року, виявило: в Україні їх 350 тисяч.Експерти стверджують, що в Україні найгірші форми дитячої праці поширені в сільському господарстві (46 %), вуличній торгівлі (26 %), сфері послуг (19 %), а також у підпільних вугільних копальнях, індустрії розваг, секс-індустрії та нелегальних бізнесах, які закріпачують дітей, перетворюють їх на рабів.Середній вік, коли “маленькі гавроші” стають до праці, — 12 років. Працедавці, користуючись правовим невіглаством дітей, нерідко експлуатують їх понад норму, визначену для дорослих, — 41 годину на тиждень і не завжди оплачують виконану роботу. І ні влада, ні громадськість не знають, що змінилося з часу останнього дослідження: їх не проводять — коштує це чималих грошей. Та й виявити дитину-найманця нелегко.За даними 2007 року Спеціального доповідача ООН, нагальною проблемою, що потребує термінового розв’язання в Україні залишається дитяча проституція і торгівля дітьми. У тенета рабства діти потрапляють за посередництва членів родини, друзів, знайомих, завдяки батькам, які ставляться до дітей неадекватно. Ця ситуація викликає серйозне занепокоєння.НАЙГІРШІ ФОРМИ ДИТЯЧОЇ ПРАЦІЦей термін, згідно з Конвенцією182, ухваленою на вісімдесят сьомій сесії в Женеві у жовтні 1999 р., включає всі форми рабства або практику, подібну до рабства: продаж дітей та торгівлю ними; боргову кабалу і кріпосну залежність; примусову чи обов’язкову працю, використання у збройних конфліктах; вербування дитини для заняття проституцією, виробництва порнографічної продукції або вистави; продаж наркотиків; залучення до тяжкої фізичної праці — усе те, що небезпечне й шкідливе для здоров’я дитини, її психічного й морального стану і заборонено міжнародним та національним законодавством.Програми дій Конвенції розробляють, зокрема, і з урахуванням точки зору дітей, які постраждали від найгірших форм дитячої праці. Особливу увагу звертають на молодших дітей, дівчаток, випадки прихованої праці, де дівчатка становлять групу особливого ризику.Визначено також сфери, у яких існують види робіт, які наражають дітей на фізичне, психологічне чи сексуальне насильство; підземна, підводна праця та на небезпечних висотах чи в обмеженому просторі; з небезпечними механізмами, обладнанням чи інструментами, чи та, що вимагає ручного пересування або транспортування тяжких вантажів; у нездоровому середовищі, зі шкідливими речовинами, температурами, шумом, вібраціями; в особливо тяжких умовах, або вночі.У червні 2002 року підписано Меморандум про взаєморозуміння між МОП, в особі Міжнародної програми з використання дитячої праці, й урядом України.Сформовано Всеукраїнську раду під егідою Міністерства праці та соціальної політики України, а міністра призначено головою ради. Національні партнери на своїх регулярних засіданнях узгоджують і затверджують стратегічні напрями дій та основні заходи.Нещодавно завдяки Міжнародній організації праці у Києві в Міністерстві праці й соціальної політики відбулися засідання прес-клубу та прес-конференція.Національні експерти — директори, менеджери, державні інспектори міністерств і департаментів всебічно обговорювали проблему дитячої праці, шукали ефективні методи ліквідації суспільного зла XXI сторіччя та катастрофічні причини його існування.Розробляють і новий стандарт МОП про заборону найгірших форм дитячої праці — ІПЕК (International Programme on Elimination of Child Labour) — рабської торгівлі усередині країни і за її межами; залучення до примусової тяжкої фізичної праці; сексуальної експлуатації, що перетворює дітей на кріпаків чи рабів.З 2001 до 2006 року на базі тристоронньої співпраці з урядом, профспілками та організаціями працедавців Програмою МОП — ІПЕК в Україні впроваджено два проекти: “Програму запобігання та використання найгірших форм дитячої праці в Україні” (за фінансування Департаменту праці США), “Проект технічної допомоги, спрямований на запобігання та ліквідацію торгівлі дітьми з метою трудової та сексуальної експлуатації…” (за фінансування Департаменту США та уряду Німеччини).Учасники прес-клубу переймалися тим, як забезпечити дітям щасливе дитинство і світлу дорогу в самостійне життя, навчити їх правильно орієнтуватися у прагматичному й жорстокому світі. Як здійснити усталене економічне зростання, яке веде до соціального прогресу, ліквідації бідності? Запитань безліч. Але…Кількість працюючих дітей у світі зменшується, і це — прогрес. Проте, за даними ЮНЕСКО, 2007 року майже 77 мільйонів дітей початкового шкільного віку не відвідували школу. У 90-х роках їх було 103 мільйони.БІДНІСТЬ І ДИТЯЧА ПРАЦЯЯк розірвати замкнене коло? Адже, коли немає їжі через те, що батьки безробітні, чи мають працю, яка не забезпечує фізичного існування людини, всі соціальні негаразди в країні тягарем лягають на плечі підлітків.Напевно, влада розуміє, що без глибоких кардинальних реформ в економіці, які зменшать рівень бідності, розшарування суспільства на багатих і бідних, змінити ситуацію докорінно неможливо.З давніх-давен діти допомагали батькам на городі чи в господарстві, і це не було криміналом, бо допомога у домашніх справах, що не виснажує, чи праця під час канікул, є елементом виховання, здобуття професійних навичок і вміння адаптуватися в суспільстві.Однак те, що було звичним колись, тепер набуло потворних форм. Нині діти виконують найрізноманітніші роботи вдома і на вулиці: торгують на базарах, збирають металобрухт, жебракують і працюють вантажниками.Дитяча праця тісно пов’язана з бідністю. Часто добробут сім’ї залежить від заробітку дитини. Ось чому саме зайнятість дорослих, вчасна й гідна оплата їхньої праці — один із засобів викорінення бідності як ганебного соціального явища. Адже як інакше його здолати? Не лише законами, якщо їх тотально порушують.Вирвати з тенет бідності своїх співгромадян — розв’язання цієї глобальної проблеми повинні взяти на себе уряд, Верховна Рада, працедавці.ПРАВОВІ ВІДНОСИНИПрограма МОП — ІПЕК в Україні активно і плідно взаємодіє з соціальними партнерами, завдяки чому питання дитячої праці внесено до нормативно-правових актів: Закону України “Про охорону дитинства”, Кримінального кодексу України та національних програм — “Державної програми подолання дитячої безпритульності та бездоглядності на 2006—2010 роки”, “Державної програми протидії торгівлі людьми на період до 2010 року”, проекту Загальнодержавної програми “Національний план дій щодо реалізації Конвенції ООН про права дитини” на період до 2016 року.Розповідає головний державний інспектор праці України, директор Держнаглядпраці Володимир Лось:— Українське законодавство щодо дитячої праці відповідає всім нормам, хоч і не бездоганне. Адже є ціла низка таких сфер дитячої праці, де наші інспектори безсилі. Наприклад, у кримінальному середовищі. Або коли тяжко з’ясувати, чи це наймана праця, з примусу, чи допомога батькам.Саме у серпні, під час літніх канікул, інспектори виявляють найбільше дітей, які працюють у торгівлі, ремісництві. Перевірили майже 800 підприємств, а там — 1600 неповнолітніх! Сімдесят шість дітей, яким не виповнилося 14 років, наймитували в селі — і не в домашніх садибах, а в юридичних осіб, на об’єктах підприємницької діяльності. Зростає і кількість працюючих 15—16-річних підлітків без будь-якого оформлення правових відносин. Проте надто тяжко, як кажуть, упіймати на гарячому і довести, що дитина працює тут найманцем.2007 року виявили 33 неповнолітніх, які виконували роботу в шкідливих для здоров’я умовах — з бетонним розчином: дитина працює з вібратором для трамбування розчину там, де обертаються небезпечні механізми, що неприпустимо. До 18 років така праця заборонена, як і на висоті чи в нічну зміну — у розважальних, ігрових закладах, чи доставка піци; та цілодобова — у невеличких готелях влітку, які потребують рук. На приватних будівництвах і садибах, де масово експлуатують дітей. Але інспекція праці позбавлена права туди зайти, щоб обстежити і перевірити домашні господарства. А як інакше знайти робоче місце, на якому працює дитина?В інтернатах дітей-сиріт використовують, як рабів: торік діти торгували разом зі своєю вихователькою або поралися на її городі.Яка насправді кількість працюючих дітей — не знає ніхто.До Верховної Ради внесено законопроект про посилення відповідальності працедавців за використання дитячої праці. Верховенство права малої дитини має бути пріоритетом законодавства.ЗАГРОЗЛИВЕ БЕЗРОБІТТЯ МОЛОДІПонад 60 % старшокласників не знають, яку “модну” спеціальність їм обрати: юриста, економіста, фінансиста? Але ринок праці ними переповнений.Як каже Інна Бондіні, керівник відділу Державного центру зайнятості Мінпраці України, статистика свідчить, що найбільший дефіцит кадрів — у переробній промисловості, будівництві, торгівлі, побутовому обслуговуванні. Але дітей ці професії не цікавлять: вони не бачать там творчого розвитку, можливості заробити, опанувавши цей фах. Заробітна плата досить низька і не забезпечує прожиткового мінімуму. Тож більше половини вакансій у службах зайнятості — від роботодавців цих галузей.Які ж наслідки? Безробіття серед молоді має загрозливі масштаби: 41 % перебуває на обліку в службі зайнятості. Це молоді люди до 35 років; майже кожен третій має вищу освіту. Є і випускники вищих професійно-технічних закладів: вони одержують спеціальність, за якою не можуть працевлаштуватися. Потрібно перекваліфіковуватися або шукати роботу не за фахом.Завдання служб зайнятості — охопити професійним навчанням не менш як 20 % безробітних, що перебувають на обліку і не мають професії.Щоб запобігти безробіттю, проводимо серед школярів різні інформаційні заходи-розповіді про привабливість кожної професії.В Україні розробили новий проект служби зайнятості — “Інформаційний термінал для молоді”. Це інтернет-портал, який містить інформацію про “всесвіт” професій — тих, що користуються підвищеним попитом на ринку праці, і рідкісних та нових професій, які з’являються; інформацію про навчальні заклади та умови вступу до них; вакансії, що є в Україні; можливості пройти тестування, щоб дитина знала про свої здібності. Скористатися послугами порталу можна через веб-сторінку в Інтернеті та завдяки спеціальному терміналу. Їх встановлять за межами служби зайнятості — в освітніх закладах, щоб учні мали найбільший доступ до інформації. Розраховуємо і на підтримку Міністерства освіти і науки. Сподіваємося, що термінал стане в пригоді батькам, які піклуються про навчання дітей, учителям, шкільним психологам. Інформацію для терміналу попередньо опрацьовуватимуть літературно, щоб розмовляти з дитиною зрозумілою для її сприйняття мовою.Глобальна наша мета — формування у молоді мотивації до праці та залучення її до активного громадського життя.Отже, нинішня безробітна молодь — це майбутні батьки без засобів на існування, позбавлені можливості створювати успішні родини, мати дітей, давати їм належну освіту й виховання. А безробіття — “рідна сестра” бідності, яку з року в рік “успадковують”, породжує глобальну демографічну катастрофу: безпритульність, дітей “вулиці й підвалів”, “маленьких гаврошів”, які змушені нести на своїх тендітних плечах соціальні негаразди держави. Існуючі вражаючі проблеми різної експлуатації дітей в Україні виникли не тепер.І не відповідає дійсності те, що завтра ця загальнонаціональна ганьба зникне: на тлі соціально-політичних негараздів та вседозволеності (збагачення олігархів й аморальність), які підточують підвалини Української держави. Адже всі гілки влади, попри невеличкі потуги і проекти, фінансовані з-за кордону, тільки й переймаються гризотою за владні межі. А тим часом молоде покоління, нерідко кинуте напризволяще батьками, громадою, “штудіює” ті “університети”, до яких йому широко відчинили двері вулиця, підвали й аморальні та криміналістичні покидьки.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment