ЮЙ, УЛЮБЛЕНЕЦЬ КИТАЮ

Людмила ДЕХТЯРЬОВА, кандидат геолого-мінералогічних наук,м. КиївЮй — так звучить китайський ієрогліф, що означає “джререло всіх коштовностей”. Передусім ним позначали нефрит і яшму. “Нефрит” — від давньогрецького nephros, тобто “нитка”. Вважали, що камінь знімає біль у нирках. Індіанці доколумбової Америки вирізали з нього фігурки богині, яка народжує дитину, і давали тримати жінкам під час пологів, щоб допомагала. Такої самої думки були у стародавньому Шумері. Нефрит дуже міцний, із в’язкою мікроволокнистою структурою. Кольори — від ефектного зеленувато-чорного до білого. Між ними великий спектр переходів зеленого, плямистого леопардового та сірувато-зеленого забарвлення.Камінь вимагає зосередженого м’якого шліфування без скляного віддзеркалення та гострих кутів. Його пластичні форми віртуозно обігрують майстри-шліфувальники, надаючи природного ефекту просвічування. Це притаманне даоському Китаю із світосприйняттям перетікання стану янь у стан інь, індіанським майстрам та різьбярам маорі.Першим досконалим зразком обробки нефриту визнано невелику сокиру з цього каменю (епоха раннього неоліту). Ідеальну за формою річ зроблено з нефриту, який має глибоке насичене зелене забарвлення. Камінь — із родовищ мальовничої гірської країни Бурятії. Саме там, біля річки Іркут, яка впадає в озеро Байкал, було знайдено сокиру. Здавна хункузи, китайські контрабандисти, таємно прокрадались у гори до бурятів і монголів по нефрит.Заради грабунку могли вирізати вночі всіх мешканців невеликого гірського селища. У Китаї власного каменю не було, а потреба постійно зростала.Цікава деталь китайської монархії, яка зникла з останнім імператором. Від дружин та наложниць правителі мали іноді багато синів, а іноді жодного. Наступника на трон обирала імператриця-мати. Якось в епоху Тан кілька юних принців заходилися будувати пагоду з бамбукових паличок. Стара імператриця нишком розклала нефритові іграшки. Хлопчики покинули гру й стали битися за володіння ними. Лише малий Сюань залишився біля пагоди, холоднокровно спостерігаючи за колотнечею. Бабуся обрала його, і згодом він став найславетнішим імператором свого часу Сюань-цзуном і отримав від імператриці титул “Син Неба Великого Спокою” й талісман — нефритового дракончика на золотому ланцюжку. Весь Китай шанував того дракончика, бо з ним та з улюбленою перлиною імператор вимолював під час засухи дощ. Сюань не програв жодної війни, і саме він започаткував традицію під час церемонії “покриття голови” на 20-річчя тримати меч у піхвах, які прикрашені багатьма нефритами.Той, хто не знає основи китайської міфології, все декоративно-прикладне мистецтво країни сприймає як декоративне. Насправді це віддзеркалення пригод міфічних героїв і їхньої символічної атрибутики. Адже у цій країні завжди шанували давні традиції. Загадкою залишається те, чому китайці обрали нефрит.Наприклад, архаїчне жіноче божество, матінка Си-ван-му. Розповіді про неї наповнені звучанням ієрогліфа юй. Вона живе на високій горі Бай-юй-шань, з якої витікають гірські потоки з піною юй. Нефритову піну, яка забезпечує безсмертя, вживають інші боги. Гора — не випадковість, рефлексія прадавньої реальності, коли Китай купував нефрит у місті Котан під горою на Великому Шовковому Шляху.Старі гравюри на нефриті, лаку, шовку, папері зображають матінку Си шокуючою істотою. Тигрячі ікла, хвіст барса, скуйовджене волосся, з якого стирчить велика заколка з нефриту чи кістки. З часом “портрет” набув еталону жіночої краси, але заколка залишилася та сама. Тоді увійшло в традицію дарувати “поліпшені” зображення Си жінкам на 50-річчя. Особливо — шанованим досвідченим гейшам.У даосизмі чималий простір займають пригоди восьми безсмертних (головним результатом практикування настанов Лао-цзи було досягнення безсмертя). Найколоритнішим з “вісімки” був Лань, його найчастіше зображали на різьблених та фаянсових виробах, гравюрах, у лубочному живописі для простого люду. Ланя зображають у лахмітті, з чоботом на одній нозі. Влітку він одягає халат, взимку валяється на снігу — прохолоджується. Гроші, які отримав, жебракуючи, нанизує на довгу мотузку і тягне за собою, гублячи дорогою до шинку і роздаючи нужденним. Якось напідпитку він танцював біля озера Хаолян під супровід власних нефритових кастаньєт. З неба у відповідь почулись звуки нефритової флейти. То грав журавель. І під цю музику Лань полинув до країни безсмертних на хмаринці, гублячи одежу, взуття, нефритові кастаньєти.Інший, Чжунлі, встиг за земне життя побувати радником імператора, військовим, алхіміком, і врешті усамітнився в горах. Одного разу перед ним розкололася скеля і відкрилася нефритова скринька. У ній були настанови, як досягти безсмертя. Чжунлі їх старанно дотримувався. Нагородою став журавель із неба, який поніс самітника до країни безсмертних.Серед восьми безсмертних була жінка, Хе Сяньгу. Чотирнадцятирічною вона втекла від знущань мачухи до Слюдяного озера. Вживаючи нефритову піну, допомагала селянам у їхній тяжкій праці. На небо її піднесено у момент господарювання, із черпаком у руці. Статуетку Хе Сяньгу з нефриту дарували на новий рік як талісман добробуту в оселі. Згодом Японія підхопила цю традицію і зберігає її досі. За браком нефриту використовують інші матеріали.Чимало сюжетів із пригод “вісімки” під час паломництва до матінки Си увійшло в мистецтво даоського Китаю. На зворотному шляху вони повинні були перебратися через Східне море. Лань став на нефритову кастаньєту, і вона засяяла, вказуючи шлях. Світло побачив цар морських драконів, поцупив кастаньєту, а Ланя затягнув під воду. Друзі перемогли драконове військо, визволили Ланя разом з його магічним інструментом, ще й море підпалили. Мав утрутитись Юй-ді, нефритовий володар, щоб усе владнати.Традиційно Юй-ді зображують на троні з нефритовою дощечкою в руках. Наказам, які він пише на дощечці, підкорюються всі боги Всесвіту разом із земними духами: підземними, наземними, небесними. У реальному житті Китаю нефритові таблички певного призначення ставали святинями в церемоніалі правителів. На них золотом гравіювали тексти присвят та подяки богам, особливо Юй-ді. Оправлені в золото, їх  знаходили серед скарбів, коли розкопували могилу правителя Х ст. Ван Цзяна, а ще раніше — серед скарбів Гао-цзуна (666 р. н. е.). Цікаво, що наказ Сюань-цзуна суворо забороняв використовувати в ритуальних церемоніях підробні дешеві матеріали — лише юй.Нефритова сокира Кам’яної доби зазнала в Китаї чимало трансформацій. Була палицею шамана у магічно-ритуальних дійствах. Потім, коли юй міцно пов’язали в свідомості з богами та героями-першопредками, сокира перетворилася на нефритовий загострений жезл — символ величі імператора. Існували астрономічні нефритові прилади для спостережень. З допомогою табличок, гравійованих золотом, сповіщали про сходження на трон чергового Сина Неба. Існували похоронні таблички, якими закривали отвори тіла померлого. Пластинки на капелюхах та підвіси на поясах чиновників не лише вказували на їхній ранг, а й слугували особистими найсильнішими оберегами і речами для магічних дійств.Неперевершені китайські ліхтарики з нефриту, запозичили з діянь Гао, одного з вісьмох безсмертних. Він шукав шлях Дао з таким ліхтарем.У прадавній культурі американських індіанців, як і народностей маорі, нефритові наконечники для списів та стріл теж були не лише зброєю. Вони символізували стійкість, мужність, силу воїна.Давній Єгипет, навпаки, пов’язував цей камінь із чуттєвою насолодою. Нефритові ложечки й лопаточки для ніжного масажу тіла й розгладжування зморшок на обличчі сьогодні можна побачити на озброєнні масажистів та косметологів.Нефрит досить пізно увійшов у ювелірне мистецтво Європи (кін. ХVІІІ ст.). Найчастіше з нього різьбили вишукане листя букетів та гілочок, комбінуючи з аметистами, перлами, діамантами тощо. Він має гарний вигляд в аплікаціях та інкрустаціях меблів. Зберігається традиція виготовлення перснів та браслетів, кабошонів до сережок, кулонів, шкатулок, ваз, світильників.Старовинна музика і поезія Китаєю не обіходиться без юй. Добре відомі “кін”, тобто різноманітні ударні інструменти.Коли вам сумно, у позі пониклої квітки ви добуваєте ніжний звук з маленького нефритового гонгу і співаєте або мелодекламуєте:Тонкий звук нефриту,Куди відходить, навіщо зникає?І марно за ним сумувати:Як зникле кохання, його не наздогнати…Інтимна лірика може бути незрозумілою без знання символіки кольорів нефриту. Білий різновид вважають символом інь, втіленням оксамиту жіночого тіла. Зелений — символ янь, втілення чоловічої гідності, сили, динамізму. Озброєні такими знаннями, можемо побачити еротичний підтекст вірша:Крізь скельце із нефритуЯ бачу дивний світ.Дивитимусь, хай навітьМине багато літ.Ось я вже сам зеленийНефритовий струмок,Течу повз білі вежі,Нема старих думок.Нефриту квітку білуЦілую в пелюстки,Даруй нам вічність юнуВолодар гір, Юй-ді.На запитання про найдорожчий різновид нефриту можна відповісти жартом, але цілком серйозно. В Україні покладів нефриту начебто нема, але є найдорожчий у світі, що його підняли на поверхню під час буріння Криворізької надглибокої свердловини. Її пробурили з науково-пошуковою метою за Міжнародним геодинамічним проектом. Вартість цього унікального буріння нині навіть тяжко визначити, як і добутий тоді стовпчик нефритового керну діаметром 7 см. Але коли зеленувато-чорний камінь розпиляли, відшліфували, з’явився світлий візерунок: пуп’янок півонії, що почав розкриватися. Отже, маємо раритет. Зберігається він у Києві у приватній колекції.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment