Святослав МІЗЕРНЮК
З розвитком радіоелектроніки у світі відбулися глобальні зміни. Те, що вчора було нездійсненною фантастичною мрією, нині настільки буденне і звичне, що не уявляємо свого існування без комп’ютерів, Інтернету та мобільного телефона. Ще зовсім недавно придбати ці технічні новинки через дорожнечу могли далеко не всі. Сьогодні майже кожен школяр має мобільний телефон чи комп’ютер і не заблукає в Інтернеті. Однак людська свідомість і культура не завжди встигають за поступом технологій.
Бажання похизуватися, підняти власну самооцінку в очах навколишніх бере гору в людській свідомості. Досить часто мобільний телефон із засобу спілкування перетворюється на модну прикрасу, аксесуар, який виставляють напоказ. Або навпаки — вживання ненормативної лексики перетворює перебування у громадському місці на “мобільне” з’ясування стосунків. Якось колега розповіла, що їдучи на роботу в метро, почула добірну лайку, якою пасажир середнього віку супроводжував свою телефонну розмову. На зауваження поводитися чемно почула схожі вислови, що хвилину перед тим лунали у телефон. В очах хама журналістка прочитала лють і можливу фізичну розправу.
Подібне не виняток, не аномалія людського безкультур’я, а сумні реалії цинізму, вседозволеності та безкарності.
Чи є цьому рада? Може хоч трішки зверне увагу користувачів мобільного зв’язку на їхню поведінку в суспільстві старт соціальної рекламної кампанії “Громадські місця — територія мобільної культури”, яку оголосили національний оператор мобільного зв’язку “Київстар” та Міністерство культури і туризму України.
З липня до вересня у 23 містах країни розгорнуто рекламну кампанію, щоб громадськість вивчила, пам’ятала та дотримувалася правил користування мобільним телефоном у музеях, театрах, кінотеатрах, транспорті тощо.
Мета заходу — підвищити загальний рівень “мобільної” культури. Рекламу із закликом поводитися чемно, користуючись мобільним телефоном, розмістять на зупинках громадського транспорту, біля театрів та кінотеатрів.
Долучилося до цієї кампанії й Міністерство культури і туризму України. Міністр Василь Вовкун каже, що головний пріоритет міністерства — сформувати цілісний культурно-інформаційний простір країни. Для цього опиратимемося не лише на державний сектор, а й на громадське середовище та національний бізнес, тому й підтримуємо програму “Мобільна культура”. Вона, на нашу думку, сприятиме поліпшенню ділового й культурного спілкування українців.
Президент “Київстар” Ігор Литовченко переконує, що його компанія прагне зробити спілкування по мобільному телефону цивілізованим. Пан Ігор вдячний міністерству за підтримку акціії, адже спільними зусиллями легше популяризувати етичне використання мобільного зв’язку.
Такий захід — це черговий етап національної програми “Мобільна культура”, який компанія “Київстар” започаткувала 2005 року створенням та демонстрацією у театрах, кінотеатрах, музеях серії спеціальних відео- та аудіороликів, а також відповідної зовнішньої реклами в Україні, щоб сформувати в суспільстві правила етичного спілкування по мобільному телефону. Запроваджений 2006 року проект “За кермом: мобільну безпеку увімкнено!” акцентував увагу громадськості на безпеці дорожнього руху, яку погіршує одночасне кермування й розмова по мобільному. У жовтні 2007 року український авіаперевізник “АероСвіт” також долучився до програми “Мобільна культура”. Адже якщо пасажири літака не користуються телефонами, це підвищує безпеку авіаперельоту. Кожен пасажир компанії “АероСвіт” має змогу дізнатися про авіаційні правила мобільного етикету, написані на квитках національного авіаперевізника, а також у бортовому журналі “Меридіан”.
У програмі значну увагу приділено учнівській та студентській молоді. Завдяки спільному проектові з Міністерством освіти і науки України учні 22 тисяч шкіл на позакласних заняттях обговорюють правила етичного користування мобільним телефоном.
Можливо, такі заходи, окрім добре продуманого піару, справді допоможуть нашим громадянам стати культурною європейською нацією. Кількамісячна реклама не врятує нас від хама, який свято вірить, що гаманець робить його центром Всесвіту. Такого навряд чи зможе виховати і наше суспільство, у якому гроші та влада — головна умова успіху.