ЦВІТ ЗЕМЛІ — У ВИШИВАНЦІ СЛОВА

Патріарху української поезії Олексі Яковичу Ющенку 2 серпня виповнюється 91 рік. Дай, Боже, кожному, стільки сил і задумів, як цьому невтомному дослідникові літературного процесу ХХ сторіччя, авторові майже п’ятдесяти поетичних збірок, книжок спогадів, літературно-краєзнавчих досліджень, упоряднику багатьох видань про життя і творчість видатних постатей літератури і мистецтва.Який із талантів Олекси Яковича найбільший? На нашу думку, талант не втомлюватися жити, працювати, дякувати Богу за схід сонця, землі — за хліб і воду, а людям — за добре слово. І в свої поважні літа поет є невтомним дослідником і співцем рідного краю, активістом Сумського земляцтва, працює над новими книжками.Ось і днями він завітав до редакції і приніс дещо зі своїх подорожніх поетичних нотаток.Добра і здоров’я, натхнення і козацького духу Вам на многії літа!

Олекса ЮщенкоНА КУПАЛЬСЬКОМУ СВЯТІОтут курені наших селищ постали,Де близько у лузі плин тихий ріки.Свято Купала не вперше стрічали,Як предки, врочисто мої земляки.Коровинці тут, Кулишівка, Вільшана,Козельне, Іваниця і Маршали, —Усі готувались до свята старанно,До зустрічі біля красуні Сули.Хоружівка рідна з Шевченка портретомВ барвистім з’явилася тут рушнику.Дівчата змагаються піснею-летом,Що вперше отут на своєму віку.І зовсім було всім присутнім не дивно,Що радість, як рідних усіх обійма,Що свято Купала, як свято родинне —В цім багатолюдді чужинців нема.Все починалося лагідним хором.Вітання звучали і жарти, і сміх,І віра вчувалась: —         “Гуртом все ми зборем,Що одинак побороти б не зміг”!Про частування як не згадати,Бенкетів столичних воно ж бо не гірш!Це ж готувала не одна мати!Я споживав там козацький куліш.Були й пиріжки та пундики всякі,Наливка, і все, що кому до смаку.Хоч бризнув і дощик,         послалася мряка —Ніхто не гнівивсь на погоду таку.— То — на врожай!Та вже й сяє проміння.І райдуги барви відбились в Сулі.На святі Купала — всі покоління,Вклонились Купайлу — старі і малі.На столиках довгих — усе апетитне,І печиво біле, й хлібчики житні, —Все посвятив молодий пан-отець,Звичаїв давніх народних знавець.…Зовсім близенько Мазепина гірка,Що давнє минуле нагадує нам.Колись прилізали сюди й недовірки,Що оскверняли світлий наш храм.Десь тут знаходились грізні вали, — Вітри, громовиці давно їх знесли……Дівчата з квітками й самі, мов квітки,У танці їх жваво ведуть парубки.І раптом почулось, ніби в цю мить:Коні іржуть за Сулою.Як в “Слові о полку…”Кіннота летитьЙ рокочуть громи наді мною…Привиділось навіть, та й відійшло…Вже й надвечір’я лягає крило…Це свято з’явиться, знаю, і в сніЙ Шевченко     в хоружівським цім курені…7. VII. 2007РЕШЕТИЛІВСЬКІ ЧАРІВНИЦІЛине слава про Полтаву,Променем ляга на шовк…Але та неповна слава,Що без наших пелюсток, —Решетилівські по-правуВеселять живий вінок!Цвіт землі ми переносим,Щоб співав на полотні.Свіжим думам, чистим росамНе відквітнуть довгі дні,І не стихнуть стоголосимСпіванкам удалині.То не квіти, а кохання,Мрії незабутих літ.То життю сердець вітання,То дівочий наш привіт.А на квіти — серця звіти — Задивився цілий світ.І дивуються повсюди,Люба ненечко моя,Бачать квіти добрі люди,Чують співи солов’я.Хто ж тебе коли забуде,Решетилівко моя!Отому цвіте й Полтава,Радісна тому вона,Що вінок барвистий славиЗбагатила сторонаРешетилівська, яскрава,Квітка наша чарівна!* * *Квітку-мрію чарівниціВишивають отаку,І кому ж то не приснитьсяЧарівниця у вінку —Люба, Христя і Галина,Ксеня, Ївга, Василина,Коваленко, Бондаренко,Задорожня, Лісовенко…Рушники та гобелени,Сорочки та килимиКсеня, Люба та Олена —Позаквітчували ми!Все, що квітне, виграє,То і наше, і моє!Квіти бачите живії?Знайте: квіти ми і є!  

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment