«КНИЖЕВНО ЖЕЗЛО» З МАКЕДОНІЇ

Любов ГОЛОТАЗакінчення. Початок у числі 29 за 2008 р.ФотоілюстаціїIVІз рук голови Співдружності письменників Македонії Раде Сіляна старійшина македонських поетів Србо Івановски і я отримали “Книжевно жезло” — різьблений народними майстрами дерев’яний сувенір, символ лауреатства, прикрашений суцвіттями липового квіту і листям, увінчаний крилатими Пегасами. “Літературна булава” — переклала Віра Чорний-Мешкова, а мені хочеться зберегти за цим чудовим витвором ім’я “Книжевне жезло”. Особливо після того, коли побачила його в руках Србо Івановски, про якого Єфтим Клетников, поет і літературознавець, в коронаційній промові сказав: “Він зробив величезний внесок у сучасну македонську літературу, високим ідеалам якої не зраджував. Він поет і поезія його служила тій справі, яку нині увінчали булавою. Характерна для Србо Івановски поезія інтимного звучання, він лірик-імажиніст, майстер тонкого поетичного пейзажу. Отримавши щедрий поетичний дар від народження, він викристалізував його і примножив глибокою духовністю, вмінням наситити слово чистотою природи, істинністю почуттів. У його поезіях є та екстатична радість, що приходить спонтанно, як божество”.Голова журі Панде Манойлов, перекладачка з української Віра Чорний-Мешкова, інші виступаючі вітали лауреатів, а градоначальник м. Скоп’є Трифун Костовскі проголосив мене почесною громадянкою столиці Македонії, вручивши символічний ключ від міста й табличку.Не хотіла б, аби у вас, дорогі читачі, склалося враження, що я вихваляюся нагородою. Ні, мені лише прагнеться уповні передати той небувалий настрій, який панував на поетичному святі лип. Найкраща його частина — читання поезій, коли кожен із присутніх поетів читав найдорожчі свої рядки, залишаючи голосовий, словесний автограф у гарячих древніх небесах рідної Македонії. У затінку лип, у супроводі джерельного гомону невеличкого фонтану македонські поети назавжди запам’яталися мені природністю і безпосередністю, дитинною відкритістю й відвертістю — і в поезіях, і в манері спілкування. Це було не панібратством, а справжнім дружеством — співдружністю, спільнотою єдиних духом, побратаних таємницею слова.Србо ІвановскиТаЄмницЯМить, коли кров     дозріває в плоді,коли в своїх глеках діви         несуть студені ключі.Річка вгамовує     кольори смеркання.Поміж риб пробігає шепіті водяні лілї     стуляють пелюстки.Є в тій грі ознаки чудесної змови:Зачаєний подих чи погляд?Ти стоїш на березіприв”язаний до очерету золотою ниткою таємниці.Таємниця і гра в День лип притаманні не лише поетичному слову, а й поетам. Чоловік з гітарою співає свою “Баладу про липу”, а потім дарує мені її, автограф, написаний на папері з відбитками зеленого листя, — я навіть не встигаю записати його ім’я, зате зі мною лишається балада:Місяць липень сонцеликиймісяць довгих світлих днівв кроні липи тихі схлиписнів дитячих, юних снів…Поет Борче Панов дарує мені свою збірку “Такт” з лаконічним автографом: “Од срця. Од Борче”, і це вже майже початок вірша — мого, звичайно. А ось вірш Борче:Борче ПановГра тІнейЗненацькапобачив як тіньгралася зі своїм котомзненацькаі місяцьпобачивяк сонцеграєтьсяз моїм тілому цьому містіу якомуніхтоне може згадатичомуназиваєтьсяМістом рукколиніхтоне бачивспоконвіків рукапочалося з гри тінейпередстарою лампоюу якій живпривидVНова македонська поезія поєднує традиції й модерність, має різноманітні напрямки і школи з тематичними та естетичними засадами, поєднує релігійність і світскість. Її лірична основа вкорінена в багатий фольклор — народні пісні та балади. Нинішня авторська поезія веде відлік від творчості Костянтина Міладінова, народного поета ХІХ сторіччя, відомого фольклориста, збирача народних пісень. Власне, і його твори — за тематикою і за стилістикою, близькою до баладної мелодійності, тяжко відрізнити від народних. Саме йому й належить започаткування тих традицій, які нині примножені як його послідовниками, так і новаторами в поезії. Кочо Рацин, Григор Прлічев, Блаже Конескі наповнили пошуки і відкриття Міладінова історичними мотивами, синтезували національні та особистісні ідей.Значних творчих результатів у ХХ сторіччі досягли Славко Яневскі, Блаже Конескі, Ацо Шопов, Матей Матевскі, які звільнили віршовий канон від надміру дидактики, збагатили поетичний словник мовними перлами, поєднали традиції й модернізм. Залишаючись вірними високій патріотиці, вони навчили поетів бути відкритими викликам сучасності. Гане Тодоровскі, Петре М. Андреєвскі, Радован Павловскі належать до третьої генерації сучасних македонських поетів, яка розвинула македонську поетичну мову, дала нове дихання літературним потугам у здобутті широкого читацького інтересу до нового поетичного письма. Блискучі метафори, пластичність, антиконформізм, справжня оригінальність дали можливість їхнім творчим доробкам не лише знайти широке коло читачів, але й увійти до пісенної скарбниці народу: багато пісень на їхні слова стали народними.Македонія — та рідкісна країна, де поезія посідає пріоритетне місце, затребувана читачем. Поетичні книжки охоче купують в книгарнях і читають в бібліотеках. Можливо, саме тому рясно примножуються новими іменами поетичні антології, значне місце в літературному процесі посіли Світлана Христова Йоцик, Гордана Михайлова Бошняковська, Тодор Чаловські й ще добрих три десятки імен. Як сказав Раде Сілян, нинішня поезія особливо акцентована на метафоричності й новій версифікаційній структурі, помічена на європейських та світових літературних зустрічах і заходах. Кілька слів про “Матицю” — видавництво і книгарню в історичному центрі Скоп’є. Тисячі книг — від дитячих видань до серйозних філософських та історичних розвідок, від пісенників із касетами до світової класики. І звичайно ж, все — македонською мовою. І хто скаже, що Македонія — маленька країна, що вона не має свого інформаційного та культурного простору?! Отак от, браття-українці, — учімося у Раде Сіляна, для якого “татковіна” (батьківщина) не просто поетична фігура. До слова, майже п’ятнадцять років тому НСПУ і Македонська спілка письменників підписали “Протокол про наміри”, де йдеться про спільний книгообмін, проведення заходів і таке інше. Македонія свого слова дотримує: у серпні до Скоп’є з Києва вирушить ціла група поетів на міжнародні Стругські вечори поезії. У планах “Матиці” — видання кількох українських книжок. Перекладач незмінний — Віра Чорний-Мешкова.VIЩо може Віра? Українська донечка, народжена на Балканах. І тато, народжений у Прняворі. З України приїхала їхня бабуся, отже, Віра з третього покоління, що не зраджує мови, не відступається від свого коріння. Іноді по-дитячому вперто доводить, що Чорний не змінить на Чорна, бо це заради батька носить його прізвище у чоловічому роді, без відмінювання. Її батько, Онуфрій Пилипович Чорний, і справді вартий увічнення і пошани, бо є засновником Громади  українців у республіці Македонія ім. Лесі Українки, першим його головою. Діти О. П. Чорного, Віра й Пилип, народилися з тим особливим геном українства, який примушує їх триматися ближче до України — серцем і справами. Їхня мама — македонка з роду, розуміє своїх дітей і свого чоловіка, підтримує їх, як може. На жаль, часом такої підтримки бракує з України. Скажімо, переклала рік тому Віра Онуфріївна “Жовтого князя” Василя Барки македонською, звернулася по допомогу у виданні до Міністерства культури і туризму України. А їй відповіли, що гроші у 2008 році заплановано витратити на інформаційно-культорологічні масові дійства за кордоном, присвячені сумній даті —75-річчю Геноциду. Кілька тисяч у європейській валюті на видання перекладу першої книги про Голодомор пообіцяли в наступних роках, хоч “масового дійства” в Македонії не передбачається, і книжка В. Барки була б неабияким інформаційним проривом.Плани Віри Чорний-Мешкової грандіозні: перекласти найпомітніші твори української класики, не забуваючи про сучасних поетів і прозаїків. Захиститись на кафедрі української філології в Києві. Відкрити українську кафедру в університеті Скоп”є. А ще — щоденна робота в якості перекладача ділових і державних україно-македонських зустрічей, літературний супровід письменницьких акцій.Нині Віра Онуфріївна працює в Українському посольстві в Македонії. Ні, не для того, аби обслуговувати посла: наш Надзвичайний і Повноважний Посол Віталій Анатолійович Москаленко добре володіє не лише македонською, але й всіма іншими мовами балканської групи. Із гордістю спостерігала його двогодинний прямий ефір  на македонському телебаченні напередодні Дня української Конституції — це було достойно.Віра Чорний-Мешкова за підтримки посольства робить дуже багато для популяризації України, її культури і літератури зокрема, хоче, аби в Македонії зросла ціла група молодих україністів.Отакий у мене перекладач і гід в Македонії. Не хочу писати “була”. Є і такою зостанеться, бо почуваюсь зобов’язаною перед Дружеством, перед Скоп’є. У таких випадках я завжди даю собі обіцянку: відпрацюю! І роблю, що можу. Читаю цілу бібліотечку видань “Матиці”, подарованих Раде Сіляном і дещо вже перекладено. Сьогодні я дебютую як перекладач із македонської...Літак із Скоп”є теж дуже ранній, ще до сходу сонця. Ще не стихли нічні цикади і тягуча, тепла і тиха ніч лише почала набиратися прохолоди. В аеропорту Олександра Великого дивлюся на його мармурове обличчя і згадую македонську легенду про те, що, коли настане час, Македонський відкриє свою найбільшу таємницю. Передчуття  мені підказують, що цей час не далекий.Уже з-під крила літака оглядаюсь на Скоп’є і згадую ім’я поета з гітарою, автора “Балади про липу” — Міле Йовановскі Поречанец. І Валю Ізову Велеву згадую. І Віолету Златеву Танчеву, і Косару Гочкову — це поети “Свята лип”, його лауреати. І мої посестри і побратими. До побачення, Скоп’є! Живи, Македоніє! Адже це твоя дочка, яку світ знає як Матір Терезу із Калькутти, говорила “Віддай, що маєш найкращого в собі”. Здається, саме за цим принципом і живуть духовні воїни — письменники Республіки Македонія: реалізують свою мету, чинять добро, чесно і щиро допомагають співвітчизникам зберігати й примножувати македонський ідентет, македонський культурно-історичний спадок, високий дух поступу. А як може бути інакше там, де все найкраще називається “татковіна”? І яким є ти, тримаючи “Книжевне Жезло” в руках?

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment