ШЛЯХ ДО ВЕЛИКОЇ ВІТЧИЗНЯНОЇ ВІЙНИ ПРОЛЯГАВ ЧЕРЕЗ ДРУГУ СВІТОВУ

(За дослідженнями Джона Коласкі, автора книги “Партнери по тиранії”)

Продовження.Поч. у ч. 25 за 2008 р.У грудні 1933-го Гітлер зробив черговий хід: він оголосив, що Німеччині довелося переозброїтися заради зміцнення Заходу на противагу комунізму. 1934 р. він підписав Пакт про ненапад та економічно-культурні угоди з Польщею. (Це вважали актом розхитування французької системи союзів). Червень 1935 року приніс німецько-британську угоду про співвідношення флотів (35:100) і наступну відмову від положень Версальського договору з контролю збройних сил Німеччини.

Політику колективної безпеки публічно афішували та водночас ігнорували обидві держави. Цинізм, з яким відбувалася кампанія в пресі, розкрив секретар Комінтерну Карл Радек. Він пояснював В. Кривицькому, резиденту російської військової розвідки в Західній Європі: “Те, що я пишу, це одне, а реальність — це щось інше. Ніхто не може дати нам те, що давала Німеччина. Для нас розрив з Німеччиною просто неможливий”.У грудні 1935-го і липні 1936 р. російське посольство в Берліні звертається до міністерства закордонних справ Німеччини з пропозицією підписання “взаємного пакту про ненапад”. І все-таки 1936 — 1937 років напруга між ними досягла найвищої позначки. 17 липня 1936 р. розпочалася громадянська війна в Іспанії; 1 листопада 1936 р. було оголошено про створення військово-політичного союзу між Німеччиною та Італією — “вісь Рим—Берлін”. 24 листопада Німеччина і Японія підписали антикомінтернівський пакт. У рейхстазі прозвучали різкі антибільшовицькі промови Гітлера. Але жодна з цих подій не позначилася на російських спробах зближення з німцями.Демонстративний перегляд Версальського договору під приводом об’єднання німців у Великий рейх розпочався із зайняття демілітаризованої Рейнської зони 7 березня 1936 р. двома батальйонами мотоциклістів. Часткова мобілізація у Франції та термінове зайняття тринадцятьма дивізіями лінії Мажино настільки налякали Гітлера, що було підготовано наказ про вивід цих сил із якнайменшими втратами під час перших спроб вводу в зону французьких сил. Невдовзі з’ясувалося, що ні Франція, ні Англія не готові до рішучих дій. Гітлер тріумфував. Віднині він був готовий проблеми Німеччини розв’язувати, застосовуючи силу, агресію ж виправдовувати прагненням миру. Зайнявши 12 березня 1938 р. без жодного пострілу Австрію, Гітлер звернув усю свою увагу на Чехословаччину. До її складу внаслідок Версальського договору увійшло майже 3,25 млн німців із земель колишньої Австро-Угорської імперії. Незадоволені тим, що стали громадянами слов’янської держави, під впливом зростання нацистської Німеччини, вони весь час у різних формах скаржилися на дискримінацію. У вересні Гітлер оголосив, що становище німців нестерпне і його потрібно виправити шляхом приєднання до Німеччини всіх територій, які заселють німці або що належали німцям у будь-які часи. Завдяки стратегічному розташуванню в центрі Європи Чехословаччина мала договори про взаємну оборону з Францією і Радянським Союзом. Ні Велика Британія, ні Франція не були готові до військової конфронтації з переозброєною Німеччиною. Французькі газети створили “враження, що непохитна протидія німецькій агресії майже неможлива”. Тим часом в Червоній Армії тривали масові чистки. Вони розпочалися процесом проти маршала Тухачевського. (Навесні 1937 р. Тухачевський прибув до Праги й обговорював із президентом Бенешем питання військового співробітництва. Повертався до Москви через Берлін. Незабаром Бенеш довідався, що зміст перемовин відомий німцям. Він повідомив про це Сталіна. 1937 р. разом із Тухачевським розстріляли майже всіх, хто пройшов навчання в рейхсвері. Гейдріх пізніше вихвалявся Канарісу, що він зробив це за наказом Гітлера. Жертвами чистки стали троє маршалів, 13 генералів армії, 62 командири корпусу. Французький, англійський та німецький уряди припинили серйозно сприймати можливу ефективну роль Росії в будь-якій воєнній конфронтації. Невіл Чемберлен в березні 1939 р. писав: “Мушу зізнатися, що не довіряю Росії. Не вірю, що вона здатна підтримувати будь-які активні наступальні дії. Сумніваюся в її намірах… Крім того, її ненавидять і їй не довіряють багато невеликих держав, особливо Польща, Румунія і Фінляндія”.29 вересня 1938 р. на конференцію в Мюнхені було запрошено Муссоліні, Чемберлена і Даладьє. Росію і Чехословаччину Гітлер не запрошував. Учасники схвалили офіційний демарш Гітлера щодо повного відділення області Судети, заселеної переважно німцями, і примусили зробити це чехів. 1 жовтня німецькі війська почали займати Судети.Росіяни знову проголошували свою готовність діяти спільно з Великобританією і Францією на захист Чехословаччини. Лідери Кремля добре знали, що ні Англія, ні Франція, і навіть вони самі не готові до протистояння військовій машині Німеччини, і що ніяка допомога не могла б прибути вчасно. Гітлер розв’язав чеське питання без жодного пострілу. Польща була наступною. Вона не лише володіла частиною старопруських земель, а й роз’єднувала їх. Для цієї війни Гітлерові був потрібен надійний тил — Сталін. 10 жовтня Типельскірх повідомляв: “Здається, що в Комісаріаті закордонних справ нові чистки. Там панує депресивний настрій…”4 травня 1939 р., відразу після звільнення Литвинова з посади комісара закордонних справ, було заарештовано його особистого секретаря Назарова. Небагатьом вдалося уникнути нової чистки. Сталін потягнув килим з-під російсько-британсько-французьких переговорів: Литвинова замінив Молотовим.У березні—травні 1939 р. Велика Британія рішуче взяла на себе зобов’язання щодо прямої однобічної військової допомоги Польщі, Румунії, Греції та Туреччині на випадок неспровокованої агресії. Росіяни висунули зустрічну пропозицію: про дозвіл проходження російських військ через Польщу і Румунію та забезпечення гарантій, що держави Балтії не капітулюватимуть перед Німеччиною в ході війни. Польський і румунський уряди відмовилися, побоюючись, і не безпідставно, що “проходження” могло б стати “постійною окупацією”.15 червня Григорій Астахов (тимчасовий повірений у справах СРСР у Німеччині, “романтичний дипломат”, донський козак за походженням, помер у таборах) інформував Драганова, болгарського посла в Берліні, розуміючи, що останній передасть у німецькі кола інформацію про те, що “Радянський Союз очікує можливих політичних змін. Можливе завершення договору з Англією і Францією. Якби Німеччина задекларувала, що вона не має агресивних намірів щодо Радянського Союзу та хоче укласти пакт про ненапад, то Радянський Союз, імовірно, утримався б від завершення договору з Англією”. Наступного дня після цієї розмови Ріббентроп повідомив М. шираторі, японського посла в Німеччині, що “Німеччина має намір підписати пакт про ненапад з СРСР”. Звичайно, рішення Гітлера розпочало аферу. Він планував напад на Польщу в той час як Велика Британія і Франція готувалися до відсічі. Розгром Польщі, на його думку, мав відбутися швидше, ніж західні держави зберуться з силами для втручання. Щоб устигнути заручитися гарантіями таємної згоди з росіянами, він призначив дату атаки на 26 серпня.Росіяни вирішили використати ситуацію. Присутність запрошених для переговорів до Москви англійської та французької військових місій давали Сталіну більше важелів для тиску на німців у розрахунку на більші поступки.27 липня 1939 р. Шнуре (керівник східноєвропейської референтури відділу економічної політики МЗС Німеччини) запросив Астахова і Бабарина, голову російського торгового представництва, на обід. Шнуре так виклав переваги порозуміння Росії з Німеччиною: “Що Англія може запропонувати Росії? У кращому разі — участь у європейській війні та вороже ставлення до Німеччини, але жодного бажаного виходу — для Росії. Що могли б запропонувати ми? Це нейтралітет, можливість залишатися поза європейським конфліктом і якщо Москва захоче — розвиток німецько-російських інтересів, що, як і раніше, працюватиме на користь обох держав”.Результат було визначено — поділ Східної Європи. Залишалося тільки обговорити деталі. 3 серпня Шуленбург радився з Молотовим і підтвердив визнання радянських інтересів у Польщі й Балтії. На німецькі пропозиції Молотов відповів 17 серпня. До пакту про ненапад повинні були додавати “спеціальний протокол, що має визначити інтереси підписантів у питаннях зовнішньої політики, який повинен стати інтегральною частиною пакту”.Досі Гітлер перебував у напруженні — він намагався уникнути спалаху ворожості у відносинах із Польщею до того, як договір із Росією буде укладено.Торговий договір з Росією було підписано в Берліні 19 серпня. Того ж дня Молотов вручив Шуленбургу проект пакту про ненапад з таким постскриптумом: “Пакт дійсний лише у тому випадку, якщо одночасно підписано спеціальний протокол. Протокол повинен бути частиною пакту”.20 серпня Гітлер передав особисте послання Сталіну, де підкреслив схожість у поглядах і висловив сподівання, що Ріббентроп може прибути найпізніше 23 серпня. Сталін негайно повідомив, що згоден. Гітлер був у захваті, він бив у стіну кулаками з криком: “Мир у мене в кишені!”А тим часом на сесії військових місій Англії, Франції й Росії 21 серпня Ворошилов запропонував перервати переговори “на тривалий період” до відповіді на “кардинальне питання”. 22 генерал Дамінес, голова французької військової місії, готовий був дати ствердні відповіді з “кардинального питання” — дозволу російським загонам перетнути польську територію. Ворошилов попросив продивитися документ. Коли генерал дав усну гарантію, то почув: “Почекаймо, доки у всьому будемо певні… Можливо, що протягом цього часу відбудуться нові політичні події”.Ріббентроп прибув ополудні 23 серпня 1939 р. з повідомленням Гітлера, що “всі проблеми Східної Європи мають узгоджувати лише Німеччина і Росія”. Договір підписали пізно ввечері. В офіційному звіті Рібентропа йшлося: “В ході розмови пан Сталін мимоволі проголосив тост за фюрера: “Я знаю, як багато німців любить фюрера. Я хотів би поводитися подібним чином і пропоную випити за його здоров’я”.Офіційний пакт був простою угодою про ненапад. Більш знаковим був секретний додаток — протокол з ясним визначенням, що російська сфера впливу включає Фінляндію, Естонію, Латвію, Бессарабію та території українських і білоруських етнічних земель на схід від Вісли і Сяну в Польщі (право на Литву Москва отримала вже після падіння Польщі, у відповідь на передачу Німеччині частини українських етнічних земель). Звіт Moлотова Верховній Раді СРСР від 31 серпня 1939 р. опубліковано наступного дня у “Правді”: “Радянський Союз підписав пакт з Німеччиною і запевняє, що мир між народами СРСР і Німеччини — в інтересах усіх народів, в інтересах універсального миру”. Звістка про підписання вразила світ. У зв’язку з підписанням пакту було дано офіційне радянське пояснення: “Прийняття німецької пропозиції пакту про ненапад було вимушеним у зв’язку з переконанням в неможливості підписати договір взаємної допомоги або військовий договір з Великою Британією і Францією”. Москва уклала пакт з Берліном не тому, що не було іншого виходу з міжнародної ситуації, а тому, що давно цього хотіла і доклала багато зусиль для його підписання. Пакт було спрямовано передусім проти Польщі. Ще 1933 р. Гітлер наголошував: “Ми не можемо обійтися без російського прикриття нашого тилу в конфлікті з Польщею”.Наступного дня, 1 вересня, Німеччина вторглася у Польщу. Розпочалася Друга світова війна. Для українців вона почалася 1 вересня 1939 р. на теренах Польщі, її продовженням і головною для нас часткою стала Велика Вітчизняна і закінчилася 2 вересня 1945 р. підписанням Акту про беззастережну капітуляцію Японії. Найтяжчі жертви і втрати у цій війні — українські, бо саме Україна була полем бою. Закатовано 5,5 млн цивільних і 1,367 млн військових бранців, загинуло на полі бою 3 млн військових, 2,5 млн депортовано на примусові роботи. Кількість населення в межах сучасної України скоротилося з 40 млн 1940 року до 22 млн 1945-го. НАЦИСТСЬКО-РАДЯНСЬКИЙ ПАКТ ПРО НЕНАПАД ВІД 23 СЕРПНЯ 1939 РОКУУряд Німецького Рейху і Уряд Союзу Радянських Соціалістичних Республік, бажаючи посилення миру між Німеччиною і СРСР, і виходячи з фундаментального забезпечення Угоди про нейтралітет, укладеної у квітні 1926 р. між Німеччиною і СРСР, досяг угоди:Стаття І. Обидві сторони домовляються про зобов’язання утримуватися від будь-яких актів насильства, будь-яких агресивних дій і будь-яких криз щодо одна одної, чи разом з іншими державами. Стаття ІІ. Якщо одна з Високих Сторін стане об’єктом агресії третьої держави, інша Висока Сторона не повинна в жодній формі надавати підтримки цій третій державі.Стаття ІІІ. Уряди двох Високих Сторін в майбутньому повинні підтримувати безупинний контакт один з одним з метою консультацій в порядку обміну інформацією з проблем їхніх спільних інтересів.Стаття IV. Жодна з двох Високих Сторін не повинна брати участі в будь-якому угрупованні країн, у будь-якій формі безпосередньо чи опосередковано, чиї дії спрямовані проти іншої сторони.Стаття V. Суперечки або конфлікти, що виникали б між Високими Сторонами з того чи іншого приводу, обидві Сторони повинні врегульовувати лише через обмін думками або, якщо потрібно, через арбітраж уповноважених. Стаття VI. Цей договір укладено на десять років. Він діє доти, доки одна з Високих Сторін не денонсує його за рік до закінчення цього терміну, інакше юридична сила цього договору автоматично поширюється на наступні п’ять років.Стаття VII. Цей договір повинен бути ратифікований в можливо короткий строк. Ратифікаційні грамоти обмінюватимуться в Берліні. Угода повинна набрати чинності з часу її підписання. Виконано у двох примірниках, німецькою і російською мовами. Москва, 23 серпня 1939 р.За Уряд Німецького Рейху:В. Ріббентроп.З усіма повноваженнями Уряду СРСР:В. Молотов. Далі буде.ПереклавФелікс РЕДЬКО 

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment