МОЛИТВАМИ ПОБОРОТИ ПРИСТРАСТЬ

З1 ЛИПНЯ — ПРЕПОДОБНОГО ІОАНА БАГАТОСТРАЖДАЛЬНОГО

Усім народженим на землі від першочоловіка Адама судилося бути схожими на нього. Здолали земні насолоди людину, заволоділи відтоді людським родом пристрасті.Києво-Печерський чернець-затворник Іоан Багатостраждальний, який жив у XII ст., був упевнений, що він також один із тих, хто потрапив у неволю пристрастей. Він вважав, що немає на землі подібного до нього за числом гріхів, які він мав. Розповідаючи про свої юні роки, він говорив, що вже тоді страждав від хтивості. Ніщо не могло позбавити його від неї, тому й обрав він свою подальшу життєву путь — до Києво-Печерського монастиря і невдовзі постригся в ченці. У святій обителі суворо дотримувався чернечих обітниць. Але, знемагаючи від блудних бажань, він придумував собі дедалі нові страждання: по два, по три дні, а інколи тижнями не споживав їжі, морив себе спрагою, ночі проводив у молитвах, зовсім без сну, не знімаючи кайданів.

Він робив це протягом трьох років.До блаженного Іоана став приходити один із братів, якого диявол також мучив хтивістю. Він благав Іоана просити Господа про послаблення цих пристрастей. Блаженний Іоан розповів братові про своє дивне і багатостраждальне життя. Тож не отримавши спокою, він пішов у печеру, де лежали мощі святого отця Антонія, засновника Києво-Печерської обителі. Перебуваючи в печері день і ніч, він молився і почув слова преподобного Антонія: “Іоане! Іоане! Належить тобі тут затворитися і темрявою та мовчанням побороти пристрасть, і Господь допоможе тобі молитвами преподобних Своїх”.Іоан оселився в місці тісному і скорботному, перебував там 30 років. Він продовжував боротися з тілесними помислами і жив, підтримуючи себе мізерною їжею. А згодом, коли він вже зовсім не міг терпіти борні плотської, задумав жити голим і накласти на своє тіло тяжкі вериги, що не знімалися, виснажуючи його холодом і залізом. Та й цього йому виявилося замало, і він вирішив закопати себе в землю. Викопав глибоку яму — таку, що входило туди все тіло, відкритими залишалися руки, плечі й голова.З початком Великого посту блаженний Іоан вліз у яму і засипав себе землею. Він перебував там сім тижнів. Але й це не вгамовувало хтивості. Тим часом диявол продовжував наганяти страх, маючи лише одне бажання — вигнати блаженного Іоана з ями. І той швидко відчув чергове злодійство нечистого: ноги почали горіти так, що корчилися жили і почали тріщати кості. Вогонь уже діставався нутрощів, але Божий угодник, забувши страшні муки, радів, що зберіг свою душу. Він знав, що під час спокус диявольських ми повинні бути мужніми і завжди пам’ятати, що “хто витерпить до кінця, той спасенний буде” (Мф., 10, 22).Та на Іоана Багатостраждального чекали ще страшніші події, коли настала ніч Христового Воскресіння. Страшний і лютий змій накинувся на нього і вхопив його голову й руки в свою пащу. Волосся на голові й на бороді одразу ж спалахнуло. Він уже був майже біля гортані змія, як закричав із глибини серця свого: “Господи Боже, Спасе мій! Чому Ти мене залишив? Помилуй мене, Владико, оскільки Ти єси один Чоловіколюбець. Спаси мене, грішного, єдиний Боже безгрішний! Звільни мене від скверни беззаконня мого, аби не заплутався я в тенетах ворожих навіки-віків. Звільни мене з пащі ворога цього, який, немов лев, рикаючи, ходить, бажаючи мене проковтнути. Піднеси силу Твою і прийди, щоб спасти мене. Сяйни блискавицею Твоєю і прожени його, аби зник він з-перед Лику Твого”.Як тільки преподобний Іоан закінчив цю молитву, вмить сяйнула блискавка — і змій зник назавжди. Іоана осяяло Божественне світло, почувся голос: “Іоане! Іоане! Це допомога тобі була, а далі будь уважніший до себе й остерігайся, щоб гірше не постраждати в майбутньому”. Після цих слів Іоан з поклоном запитав: “Господи, навіщо ж Ти залишив мене на таку гірку муку?” І була йому відповідь: “По силі терпіння твого навів Я на тебе випробування, аби очистився ти, наче золото в огні. Адже Бог не допускає на людину напасті понад силу, щоб, бува, не знемоглася, а наче той пан рабам міцним і сильним тяжкі та великі справи доручає, немічним же і слабким — малі й легкі діла задумує. І знай: у боротьбі з пристрастями, заради якої ти твориш молитви, помолися за себе до померлого, що лежить навпроти, аби полегшив тобі битву з блудом. Він-бо вчинив більше від Йосифа і може допомогти тим, хто від цієї пристрасті тяжко потерпає”.Мовилося про Йосифа, сина Якова, якого не зуміла схилити до перелюбу жінка єгиптянина Потіфара. А ще про Мойсея Угрина, святі мощі якого вже понад сто років спочивали навпроти.А тим часом на преподобного Іоана зійшло неймовірне світло. Не потрібно було йому свічки ні вдень ні вночі, бо отримав від Господа чудесний дар усе бачити навіть у пітьмі.Пішли вони з ченцем, що залишився в Печерській обителі, помолитися біля мощей преподобного Мойсея Угрина: Іоан взяв одну кістку від мощей преподобного Мойсея й дав братові, щоб той приклав її до свого тіла. Зробивши це, чернець відчув, як погас блудний вогонь у його тілі й назавжди завмерла його пристрасть. Після цього вони разом склали подяку Господові.Боротьба із хтивістю дуже важка для людини, а особливо для ченця. Монастирський переказ залишив нам короткі відомості про завершення земного життя преподобного Іоана. Незадовго до смерті він викопав собі яму. Опускаючись туди, завис посередині,  так і прийняв свою кончину. Сталося це 18 липня 1160 року. Святі мощі його зберігали в такому вигляді до XIX ст., потім поклали в раку. Пам’ять преподобного Іоана Багатостраждального відзначають ще 11 жовтня в числі Собору преподобних отців Києво-Печерських, у Ближніх печерах спочилих, та в другу неділю Великого посту.

Борис САМБОР 

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment