З КОБЗАРЕМ У ДУШІ

Надія КИР’ЯНУкраїнська народна казка “Мудра дівчина” розповідає, як пан загадав дівчині, щоб вона з’явилася до нього водночас не взута й не боса, не прийшла й не приїхала, з подарунком і без подарунка. Цей епізод пригадався, коли цього року ми відвідали Академію мистецтв у Санкт-Петербурзі, де навчався Тарас Шевченко. Коли ми з головою Київського обласного відділення МО “Жіноча громада” Тамарою Бігун прийшли до Академії й запитали, як потрапити до Меморіальної майстерні-музею Шевченка (відкритої 1964 року під час святкування 150-річчя з дня народження поета), музейний доглядач відповіла: “А вона зачинена. Приходьте 9 березня, тоді й відвідаєте. Ви не пошкодуєте! Тут цього дня українців багато, вони в красивих національних костюмах і пісні співають, і танцюють, так цікаво! Правда, цього року кімнату ще раз відкривали, коли приїжджала делегація з Богуслава у зв’язку з ювілеєм їхнього земляка Івана Сошенка, також випускника Академії”.Отже, кімната-музей, якою пишаються українці, нібито є і водночас немає. А життя геніального поета тісно пов’язане як з Петербургом, так і з Академією мистецтв, яку він закінчив. Рада Академії надала йому звання академіка з гравіювання. Вже після заслання, з червня 1858 року, він там жив і працював. Поет мешкав у  приміщенні, яке мало одну кімнату, поділену на дві частини: антресолі й майстерню. На антресолях стояли робочий стіл і ліжко. Внизу — майстерня, з якої вузькими тісними сходами можна було піднятися на антресолі. У цій кімнаті 10 березня 1861 року  поет помер, і в церкві при Академії його відспівали. Невже всією громадою не можна зробити кімнату-музей доступною для відвідувачів? Адже тих, хто цікавиться культурою, чимало не лише серед українців.На Смоленське кладовище, на відміну від музею, потрапили без проблем.Тут біля входу, поруч із церквою, встановлено камінь, на якому викарбувано напис: “Здесь 12 марта 1861 г. было первое захоронение Великого Поэта Украины Тараса Шевченко”. Біля нього постійно лежать квіти. Разом з нами пошанувати пам’ять поета прийшли українці з Миколаївської області. У Санкт-Петербурзі ім’ям Тараса Шевченка названо майдан, на якому за зібрані українцями кошти виготовлено і встановлено пам’ятник генію роботи скульптора з Канади Лео Мола. Перед пам’ятником на камені українською та російською мовами вирубано напис: “Цей майдан  2001 року названо на честь видатного українського поета і художника Тараса Григоровича Шевченка. Пам’ятний камінь встановлено 2003 року коштом територіальної громади м. Києва на честь 300-річчя заснування Санкт-Петербурга”. А щодо нашої петербурзької діаспори, то я переконалася: українці живуть із Шевченком у душі. Там існує Петербурзьке товариство ім. Т. Г. Шевченка, яке було ініціатором створення “Української національної культурної автономії Санкт-Петербурга”. Разом із нею бере участь у багатьох просвітницьких заходах, значна частина яких присвячена Тарасові. Одна з найактивніших петербурзьких українок Тетяна Лебединська видала книжки “Шевченківські місця Санкт-Петербурга”, де наведено приблизно сто місць, пов’язаних з іменем генія, “Санкт-Петербург і Україна”… З 2000 року щорічно організовує наукові конференції на цю тему. Тетяна Миколаївна народилася в Києві. У її родині завжди була творча, духовна атмосфера. В гостях у її батька, поета Миколи Шпака, були Максим Рильський, Микола Бажан, Олександр Корнійчук, Андрій Малишко та інші класики. Навчалася спочатку у Львівському, потім у Ленінградському університетах, закінчила аспірантуру, 40 років викладала у ВНЗ Ленінграда. Кандидат філософських наук, доцент, член Національної спілки письменників України. Невтомно працює, генерує нові ідеї та втілює їх у життя.Професор Т. М. Зубик виступає з доповідями про Шевченка перед громадою, доносячи до людей значимість його постаті: “В історії кожного етносу є свої герої — пасіонарії. Вони акумулюють енергію, що століттями накопичується в суспільстві. Для них характерне внутрішнє непереборне прагнення до активної діяльності в інтересах свого народу.Пасіонаріями були переважно герої меча. Кожен нарід, що досяг зрілості, має своїх пасіонарних героїв. До них, безумовно, належить геній українського народу Тарас Шевченко. Але він пасіонарій незвичайного складу, бо його зброя — не меч, а слово. Шевченківське слово допомогло українцям усвідомити себе і своє місце в історії. Великий Кобзар нагадав їм славне минуле, розкрив очі на важке поневолення. Освітив на століття шлях до жаданої волі та незалежності…”Віктор Падалка — відомий у Петербурзі екскурсовод із непростою біографією. Народився 1945 року в селі Соснова Переяслав-Хмельницького району на Київщині, школу закінчив у Криму, навчався в Київському державному університеті ім. Тараса Шевченка. Стосунки з університетським керівництвом не склалися через його критичні погляди на радянську дійсність, так зване “дисидентство”. Повернувся до батьків у Сімферополь. Саме тоді, у жовтні 1970 року, в Старий Крим, де був будиночок Гріна, привезли труну з тілом Ніни Миколаївни, дружини письменника. Вона заповіла, щоб її поховали в сімейній могилі біля чоловіка та матері. Але радянські органи вважали її зрадницею: перебувала в радянських таборах 10 років, 1955-го повернулася. І після цього були проблеми з комуністичною владою — Ніні Миколаївні вдалося організувати в будинку Гріна музей, куди приходило багато людей. Через ці проблеми поховати її біля Гріна заборонили. За вказівкою влади приїхали, забрали труну і поховали на пустирі метрів за 100 від кладовища. 22 серпня 1971 року, в день народження Гріна, близька знайома дружини письменника Перлова та четверо студентів за ініціативою Віктора Костянтиновича уночі таємно викопали труну з Ніною Грін і перепоховали в сімейну могилу, як вона заповідала.Усі ці обставини змусили Віктора Костянтиновича покинути Україну. Оселився в Петербурзі, де живе досі. З успіхом проводить екскурсії, люди захоплюються його прекрасними розповідями. Підготував екскурсію “Шевченко в Петербурзі”. Від нього петербуржці та гості міста можуть дізнатися багато про найвидатнішого українського поета, побувати в місцях, пов’язаних з його життям і творчістю. Це, наприклад, Загородний проспект, будинок 8, на якому Меморіальна дошка з написом: “У цьому будинку в 1832—38 рр. мешкав видатний український поет, революціонер-демократ Т. Г. Шевченко”. Тут, у будинку Крестовського, в квартирі В. Г. Ширяєва він мешкав і працював за контрактом у цього майстра малярського цеху. Літній сад, який Шевченко постійно відвідував, де 3 квітня 1836 року познайомився з Іваном Сошенком; ця зустріч круто змінила його долю. Анічкін палац на Невському проспекті біля Анічкіного мосту через Фонтанку. Тут відбувалася лотерея, у якій розіграли портрет В. А. Жуковського, написаний Карлом Брюлловим. За кошти, одержані за портрет, викупили Шевченка з кріпацтва (22 квітня 1838 р.). Васильєвський острів, 5 лінія, будинок Кастюріна, на якому меморіальна дошка: “У цьому будинку 1840—1844 рр. жив видатний український поет, революційний демократ Тарас Григорович Шевченко. Тут написано поеми “Сон”, “Гайдамаки”.  Це відома Академія мистецтв, інші пам’ятні місця… Тепер Віктор Падалка готує екскурсію “Українці в Петербурзі, починаючи з XVIII сторіччя й донині”. Українців тут було багато: видатних і звичайних, прогресивних і зрадників свого народу, які за подачки, графські та князівські титули забували про Україну, допомагали її грабувати й руйнувати. Було тут багато дисидентів, тих, хто не сприймав комуністичної ідеології.Валентина Блащук керує нині українським ансамблем “Сузір’я”. У кімнаті, де збирається ансамбль, на чільному місці портрет Шевченка, а пісні на його слова — постійно в репертуарі.Валентин Іващенко з 1996 року проводить українські вечорниці, на яких виступають відомі артисти з Києва, Москви, Кубані. Величезний успіх мав заслужений артист України Георгій Кузовков, соліст Санкт-Петербурзького оперного театру, особливо коли виконував “Реве та стогне Дніпр широкий”. Йому підспівував увесь зал. На “Вечорницях у Валентина” художниця Оксана Іващенко організовує виставки народно-прикладного мистецтва, а Марія Іващенко успішно господарює.Черговій річниці перепоховання Кобзаря свій вечір “Збирай своїх дітей, родино” присвятила творча група: поети Анатолій Самійленко з Києва і Микола Жигло з Петербурга та улюбленець публіки композитор Валер’ян Стратуца, автор музики на слова Шевченка “На вгороді коло броду”, “Круг містечка Берестечка”, “Безталанна я”, інших чудових пісень.Валер’ян Стратуца родом із села Михайлівки Ямпільського району на Вінниччині, зі співучої сім’ї: співали батько й мати, чотири материних сестри, кохаються в музиці два рідні брати. Але лише Валер’ян отримав професійну музичну освіту — 1967 року закінчив Тульчинське музичне училище і присвятив себе музиці та військовій справі. Це як два крила: працював техніком-інструктором у Ломоносовському військовому авіаційному технічному училищі, а баян, акордеон стали його постійними друзями. Написав десятки пісень, мав багато творчих вечорів. Він лауреат Всеросійських конкурсів та фестивалів. А головне — його надзвичайно люблять слухачі за ліричність, людяність і, звичайно, талант.Популярні в Петербурзі українські земляцтва, які співпрацюють із Національно-культурною автономією. Особливо діяльні — Полтавське (голова Михайло Волик), Роменське (голова Валерій Зеленський) та Донецьке (голова Сергій Лісовський). На жаль, з різних джерел надійшла інформація — земляцтва розрізнені, як каже один із керівників, “діаспора має такий самий розподіл, як і Україна. Тільки тут це відчувається ще гостріше”.Звичайно, кожне земляцтво щось робить, зокрема, для свого реґіону. Наприклад, Роменське земляцтво особливо переймається місцевою культурою Ромен, допомагає педагогам, працівникам музеїв, талановитим дітям: проводить конкурси, дитячі фестивалі, спонсорує збірники творів талановитих дітей. А також підтримує земляків, які хочуть здобути освіту в санкт-петербурзьких навчальних закладах.Серед українців Петербурга чимало бізнесменів, працівників торгівлі та людей найрізноманітніших професій.Є й кафе в українському стилі, приміром “Барвінок”, “Пузата хата” тощо.Петербурзька діаспора могла б стати надзвичайно сильною, якби була злагодженою. Та, врешті, цього не вистачає й нашій державі, щоб реалізувати себе на повну потужність. Далі буде.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment