ДІЙТИ ДО КОЖНОГО НАСЕЛЕНОГО ПУНКТУ

Богдан САВКІВНаше товариство повинно зробити рішучий крок до утвердження його великого історичного призначення. Адже ми живемо вже у незалежній Україні. Тож слушна думка голови Івано-Франківського обласного об’єднання “Просвіти” Степана Волковецького довести організаційну мережу товариства до кожного населеного пункту.Пригадалася діяльність “Просвіти” з далеких, зовсім дитячих дошкільних років. Зусиллями сільської організації в нашому селі на Тернопіллі відбувалися різноманітні культурні заходи, фестини, працював хор, драматичний аматорський гурток, організовували виступи українських професійних артистів. Пропагували здоровий спосіб життя, критикували зловживання алкоголем (тоді горілку вживали рідше, ніж тепер).У читальні “Просвіти” були українські газети (ні про яке засилля російськомовної чи то пак польськомовної преси не йшлося), радіоприймач. До цієї читальні приходили люди, затамувавши подих та зі сльозами на очах слухали рідну мову — передачі радіо із Закарпатської України, яка воювала за державність.“Просвіта” відкрила в селі український дитячий садок, де ми вчили патріотичні вірші, пісні, танці, навіть вчилися сидіти “по-козацьки”. З далекого дитинства запам’яталися рядки:Я хоч малий хлопчина, А вже українська дитина,Українці батько й мати,І я хочу таким стати.І далі особливо щемливе — “мова материнська” та “…свою мову я кохаю, а чужую — поважаю”. Заслугою “Просвіти” було плекання з дитинства любові до рідної мови, історії та шанобливе ставлення до інших мов та народів.Та недовго тривало таке “раювання”. У садок прийшли два польські поліцаї і, виконуючи настанови влади, брутально закрили його. Виховательками садочка були грамотні українські жінки, вчителі, що на громадських засадах бралися за таку потрібну роботу.Переконаний, що наша держава повинна нарешті стати по-справжньому українською. Особливої турботи потребує вкрай зубожіле село — носій народної культури, з якого багато працездатних матерів змушені їхати заробляти гроші для себе та своїх дітей, залишаючи їх під наглядом стареньких бабусь, дідусів, а іноді й просто на вулиці.Місцеві осередки “Просвіти” повинні нагадувати недолугій владі про потреби підростаючого покоління. Потрібно відродити в школах патріотичне виховання, навчити майбутніх матерів незрівнянних українських колискових.Вважаю, що потрібно заснувати осередки “Просвіти” і в місцях найбільшого зосередження українських емігрантів у Португалії, Іспанії, Італії, Греції, Чехії, Німеччині та інших країнах, в північно-західних та південно-східних районах Польщі, у Східній Словаччині (Свидник, Пряшівщина, Бардіївщина).Непочатий край роботи і для повноцінного функціонування осередків “Просвіти” у владних верхах — Кабінеті Міністрів, Секретаріаті Президента, міністерствах оборони, закордонних справ, освіти, Верховній Раді, засобах масової інформації. 1 листопада 1908 року гурт львівських інженерів провів інформаційні збори, на яких було засновано “Українське технічне товариство” і створено організаційний комітет під головуванням інженера Василя Нагірного. Незабаром його затвердила австрійська влада. Товариство приділяло велику увагу захисту української мови в державних технічних установах Галичини, започаткувало роботу над опрацюванням української технічної термінології. У незалежній Україні ми повинні довести цю справу до досконалості. Пропоную поряд із відзначенням 140-річчя “Просвіти” святкувати й сторіччя “Українського технічного товариства”, створеного під егідою “Просвіти”. У традиційній для України, зокрема на Прикарпатті, нафтогазовій галузі навіть у роки австрійського, польського, та й радянського панування намагалися українізувати освіту. А за кілька років незалежності в Івано-Франківському національному технічному університеті нафти і газу видано відповідні українськомовні підручники та посібники, українська мова зазвучала на міжнародних нарадах. На державну мову переведено повністю чи частково фахові наукові журнали. Українськомовні фахівці успішно конкурують на ринку праці в усьому світі з російськомовними. В університеті більшість іноземних студентів із країн Центральної Азії, Близького Сходу, Африки обрала мовою навчання українську, а меншість — російську. Навіть у цитаделі відомого українофоба Леоніда Грача створено Кримський факультет університету нафти і газу, на якому переважна більшість студентів, які закінчили місцеві російськомовні середні школи, слухають лекції українською без особливих проблем. Немає сумніву, що вони стануть висококваліфікованими фахівцями з престижних морських нафтогазових технологій, творцями могутнього нафтогазового комплексу України.Отже, коли хочемо, можемо багато досягти. Тож активніше берімося до справи!

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment