У МАНДРИ ПО СВІТАХ — ДО УКРАЇНЦІВ

Петро АНТОНЕНКОНаша газета вже розповідала про унікальну експедицію чернігівського просвітянина Олександра Волощука, яка відбувалася за сприяння Чернігівської обласної “Просвіти” та її видання — тижневика “Сіверщина”. Досвідчений турист, який “автостопом” здолав тисячі кілометрів і на рахунку якого була вже не одна подорож, на цей раз здійснив експедицію, що складалася з двох багатомісячних етапів Сибіром, Північчю й Далеким Сходом, місцями, де українці мешкають ось уже понад сто років. Деякі прибули туди добровільно ще до революції як переселенці освоювати ці суворі землі, дехто — не зі своєї волі, як в’язні комуністичних таборів і тюрем. Метою експедиції чернігівський просвітянин вважав зібрати історичний, архівний матеріал про життя українців Росії, а також ознайомитися із сьогоденням українських громад цієї країни. Перебіг подорожей постійно висвітлювала газета “Сіверщина”, інтернет-сайт цього видання, інші чернігівські засоби масової інформації. Окремі подорожні нотатки Олександра друкував і наш тижневик. Логічним підсумком цього масштабного проекту став вихід у світ книжки Олександра Волощука “Автостопом на край світу”. Ось вона, ця ошатна, гарно видана книжка. На білому папері вміщено 75 чудових кольорових фото, які зробив автор. Жаль, що задля економії коштів довелося друкувати текст дрібним шрифтом. Тож ця книжка, в якій формально 220 сторінок, фактично повинна була містити їх майже півтисячі. І це не дивно, адже вражає сам розмах проекту. Наведу бодай кілька цифр із таблиці в кінці книжки. Загальна протяжність маршруту — 35 850 кілометрів. Майже земний екватор! З них лише два авіарейси неозорими сибірськими просторами, якими подолано понад дві тисячі кілометрів. А решта — автомобілі, залізниця, річковий і морський транспорт. Нарешті 730 кілометрів пішки. І за всіма цими десятками тисяч кілометрів — численні зустрічі з українцями, відвідання найекзотичніших і найскорботніших місць, де гинули, відбували тюремні й табірні терміни тисячі українців. Зокрема, мандрівник відвідав табори, де перебували в ув’язненні В’ячеслав Чорновіл, Левко Лук’яненко. Зібрано багатющий матеріал. Основне лягло на сторінки книжки, чимало іншого, безумовно, ще знайде застосування. Переповідати працю, звісно, — справа невдячна, її треба читати. Тому вкажу назви деяких розділів. “Якутські зустрічі. Українська Хандига. На полюсі холоду. Урановий Бутугичаг. Рим на Колимі. Колимчанин з полтавським акцентом. “Київська Русь” на Сахаліні. Українська історія Владивостока. Сніданок з краєвидом на Північну Корею. Хабаровці не з власної волі. Чернігівський бард у Свободному. Автостоп по-монгольськи. Українці Сірого Клину. Катакомбний єпископ”. Зазначу, що Монголію згадано не випадково. Олександр так спланував експедицію, що, охопивши Зауралля, Північ, Далекий Схід, повертався в Україну через Монголію, Середню Азію та Північний Кавказ. Це була суто просвітянська експедиція. Олександр Волощук не просто всотував усе побачене, збирав матеріал, а мандрував як член “Просвіти”, розповідав про Україну, навіть зміг доставити й передати українцям туди, за тисячі кілометрів, деякі просвітянські видання, касети та диски з українською музикою.Постає питання: як практично проводити такі акції, які потрібні не менше, ніж помпезні форуми? Волощук у книжці висловлює вдячність не лише обласній “Просвіті”, Чернігівській єпархії Київського Патріархату, Посольству Росії в Україні за сприяння в експедиції. Він називає українців Росії, які надали фінансову допомогу в здійсненні експедиції. Серед них — заступник голови міської думи Владивостока Олександр Кириченко, митрополит Сибірської єпархії Української православної Церкви Київського Патріархату Варух, директор золоторудної шахти “Кривбас” із Магаданської області Сергій Базавлуцький, директор фірми “Ратимир” із Владивостока Олександр Труш, а також багато приватних осіб з різних куточків Росії. І, звичайно, допомогли чернігівські спонсори — приватні підприємці.Цікаво, що сам Олександр узяв з дому всього 500 доларів, а проїхавши понад 35 тисяч кілометрів, привіз 1 700. Досвідчений мандрівник зумів навіть заробити гроші під час подорожі, працюючи на будівельних і ремонтних роботах, зокрема, в одному з монастирів. А головне — добрі люди не лише в більшості випадків везли його безплатно, а й жертвували гроші на подорож та на видання майбутньої книжки. Частково її профінансував сам автор. Книжка “Автостопом на край світу” вийшла здебільшого коштом газети “Сіверщина”. Надрукували її в нашій області, у друкарні “Діамант” районного містечка Мена. Радує, що обласні об’єднання “Просвіти” можуть організовувати експедиції й видавати такі книжки. І все-таки непогано було б, якби до цікавих і важливих акцій долучалися, наприклад, Українська Всесвітня Координаційна Рада, Посольсьтво України в Росії, меценати. Якщо й не долучаться — все одно будуть нові акції, нові експедиції в ім’я України, згуртування розвіяного по всіх усюдах світового українства. * * *Книжку Олександра Волощука “Автостопом на край світу” можна придбати в Чернігівському обласному об’єднанні ВУТ “Просвіта” ім. Тараса Шевченка. Адреса офісу: 14000, м. Чернігів, вул. Воровського, 10. Контактний телефон : (04622) 4-92-83.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment