ДВА КРИЛА ВІКТОРІЇ ПЕТРУШЕНКО

Ганна ВОЛОШЕНЮК,м. ВінницяВи уявляєте, як почувається людина, коли здійснюються її мрії? Цей стан тяжко описати. Коли почула небесно-чарівний голос Вікторії Петрушенко, виношувала бажання побачити її на сцені Вінницького музично-драматичного театру. Чому саме тут? Бо в Київському оперному вона вже співала партію Маргарити у “Фаусті” Гуно. Її партнером був маестро Дмитро Гнатюк.Вікторія — вінничанка. Закінчила тут середню школу і музичне училище. Продовжила династію Петрушенків — вступила до медуніверситету. Але на конкурсах в Одесі, Відні, Празі помітили її самобутні вокальні здібності, тому запропонували співати у Віденському оперному театрі.Вікторія, закінчуючи другий курс медичного університету, одночасно стала студенткою консерваторії. Перевелася до Києва, щоб тягти два нелегкі вози: медицину й музику. Звичайно, той, хто здобував освіту медика, знає, наскільки завантажений студент. Таке можуть підтвердити й майбутні музиканти й співаки, бо консерваторія вимагає теж повної самовіддачі. Наполегливості у студентки вистачало. З відзнакою закінчила Київський медінститут і завоювала славу талановитої вокалістки. Це бачили педагоги Ірина Колодуб та народна артистка України Євгенія Мірошниченко, які огранювали її природний неповторний голос.Давно не пам’ятаю виступу в театрі ім. М. Садовського у Вінниці, де соліста приймали б так щиро. Квіти артистці приносили цілими родинами. А виконувала співачка українські народні пісні, романси та арії з опер. Літературно-музична вистава “Аве Марія” багатьом припала до серця.Професор Вінницького медичного університету В. О. Білик привітав дорогу “доню” навчального закладу. Відзначив її життєвий подвиг. Адже в 26 років (то був 1999-й) вона почала удосконалюватися у двох мистецтвах: хірургії та сольному співі.Кульмінація тієї вистави — вихід заслуженого артиста України Арсена Марчука в ролі Карася (опера Гулака-Артемовського “Запорожець за Дунаєм”) та Одарки, яку майстерно виконала Вікторія. Відома сімейна сцена з п’яненьким хитрюгою Карасем і дружиною, яка вивідала про його походеньки.Працездатності та наполегливості Вікторії Вікторівні не позичати: закінчила аспірантуру й захистила дисертацію в медичному університеті та аспірантуру в консерваторії. Одночасно брала участь в багатьох конкурсах і фестивалях. Звичайно, допомагали батьки — лікарі Віктор Пилипович і Олена Федорівна. Та й чоловік — скрипаль Мирослав Мельник сприяв розвитку талантів дружини. Ще одна гордість молодої сім’ї — десятирічний син Віктор. Розумний, допитливий, захоплюється історією.Талановиту лікарку й співачку можна побачити не лише на сцені, а й у білому халаті в операційній, де бореться за життя людини. Сценічну сукню одягає при нагоді, коли треба донести слухачам хвилювання героїнь опер Россіні, Пуччіні, Верді, Белліні, Чайковського, Глінки. І то неправда, коли нас хочуть переконати, що оперна класична музика нині застаріла, віджила. Молоді й літні слухачі всією душею сприймають класику, винагороджують талановиту співачку оваціями.Як би не оголювались нинішні “зірки”, скільки б не навозили техніки на сцену, та коли там бездарна музика й нікчемні безглузді слова, то таке мистецтво не має майбутнього. Покрутять ту примітивну пісеньку день-другий і забудуть навіки. Чому безсмертні українські народні пісні? Чому вони змушують багатьох плакати? Бо вони “скапали” з переповненого любов’ю серця, звільнили його від болю і нерозділеного кохання.Вікторія уміє вживатися в будь-яку національну пісню і схвилювати нею найелітніший зал. Для її голосу й майстерного виконання не потрібні безликі “підтанцівники”. Про це свідчать її перемоги на міжнародних фестивалях. Так, 2001 року Вікторію визнали у Великій Британії кращою Чіо-Чіо-Сан Європи. Співачка отримала Гран-прі на міжнародному фестивалі “Світ музики 2002” в Італії. Та найкращими своїми досягненнями Вікторія вважає виступи з Національним симфонічним оркестром.Пам’ятаю неповторний концерт у столичній філармонії, де співачці довелося виконувати чимало пісень та арій. Досі вінничани, яким пощастило слухати землячку на тій сцені, вважають, що то було справжнє свято, яке створила Вікторія Петрушенко. Хірургія й музика — два крила нашої землячки, яким віддається вона повністю. Вони — її надія й опора. Вікторія вбачає сенс життя в наполегливій праці, зберігаючи здоров’я хворих, а насолоду й сили черпає в творчості. Від солов’їного голосу Вікторії Петрушенко щемить і тішиться душа, вона підноситься до небес, бо до краси й кохання прагне кожне людське серце.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment