МІСТО, ЯКЕ МИ ВТРАЧАЄМО

Віталій КОВАЛЕНКО,голова громадської інспекції Київської міської організаціїукраїнського товариства охорони пам’яток історії та культури, журналістПродовження. Поч. у ч. 33 за 2008 р.Середина 90-х років минулого сторіччя. У столиці на стіні одного з будинків біля Бессарабської площі (його вже знесли) з’явився великий плакат із малюнком Сонця. У його променях розташували назви центральних вулиць міста, будинки яких призначали під реконструкцію, знесення чи надбудову поверхів. Згодом виявилося, що під приводом реконструкцій розпочали одночасне будівництво сучасних масивних великогабаритних будинків-монстрів в історичному середовищі Києва: Верхньому місті (Гора) біля Софійського собору, Нижньому місті (Поділ) біля церкви Миколи Набережного і навчальних корпусів Києво-Могилянської академії, неподалік Києво-Печерської лаври та хмарочоса на бульварі Лесі Українки.У мотивації не було потреби — чому? Нові-старі архітектори столиці незалежної держави цинічно й нахабно кинули виклик трьом місцевостям, на яких сформувався у віках Київ — мати городів руських. Потім вони знищили історичне середовище, перебудувавши на спотворене, непритаманне столиці України.Кияни побачили у цьому виклику злочин. Відбулися пікетування біля Софійського собору — світової пам’ятки архітектури, історії, культури. Засоби масової інформації стали на захист старовинних кварталів столиці, про що свідчили виступи охоронців пам’яток історії, культури і природи. Були звернення з великою кількістю підписів до Президента України Леоніда Кучми, до уряду, Верховної Ради, київського міського голови Олександра Омельченка. Відповідей не одержали. Державні мужі відбулися мовчанням. Підтримали киян, що уболівали за своє старовинне місто, видатні люди України: письменники Сергій Плачинда й Володимир Петрук, академіки НАН України Петро Тронько й Петро Толочко, який на моє прохання як народний депутат України організував з приводу знищення реконструкціями Києва парламентські слухання, заслужені архітектори України Валентина Шевченко і Микола Жариков, журналісти, член Спілки художників України, дійсний член нью-йоркської Академії наук Михайло Дегтярьов і політичний оглядач Алла Мойсеєва та багато інших. Злочинні реконструкції у Києві заздалегідь спланували в контури трикутника. Його вершини — найдавніші архітектурні й природні ландшафти: Верхнє місто, Нижнє місто, Києво-Печерська лавра. У цьому історичному середовищі з охоронними зонами з’явилася будівельна техніка. Заскреготіли бульдозери. За одну ніч біля стін Софійського собору не стало триповерхового будинку в стилі класицизму (вул. Володимирська, 17), а у прилеглих двориках з’явилися глибочезні котловани під майбутні підземні гаражі. Викопану землю вивезли на смітники, а там могли бути цінні для археологів речі.Шабаш доповнили будівельні крани. Кияни з жахом спостерігали за подіями, що розгорнулися в охоронній зоні пам’ятки світового значення — Софійського собору. Новими забудовами спотворили історичне середовище Софійської площі. Так, на місці триповерхового знесеного будинку з’явився готель із бетону і скла на 12 поверхів, який перейменували із Софійського на “Хаят Ридженсі”. Від цього монстра Софійський собор немов осів. А коли стоїмо біля пам’ятника Богдану Хмельницькому, бачимо, що десь там, за будинком з надбудованим поверхом і мансардою, виглядають його бані. Забудувавши, їх принизили, щоб погано було видно. Нищівні роботи біля собору ще не припинили. Нині адміністрація Леоніда Черновецького планує знести двоповерховий будинок із балконом (вул. Софійська, 20/21), з якого перший Президент України Михайло Грушевський проголосив перед киянами створення Української Народної Республіки. На його місці заплановано цього року збудувати дев’ятиповерховий монстр біля дзвіниці Софійського собору. Хіба це не глум над українцями!? Не допомогли й пікетування киян, щоб залишити історичний будинок. Уявімо, яке буде сусідство високого будинку на дев’ять поверхів біля такої самої заввишки дзвіниці. Водночас будівельники творили дива і на Подолі біля церкви Миколи Набережного (1772—1775). На місці старовинних бань Києво-Могилянської академії бульдозери розрівняли квартал під будівництво великого будинку з бетону й скла заввишки з церкву.Водночас із реконструкцією будували хмарочос неподалік від Києво-Печерської лаври на бульварі Лесі Українки, біля Круглої башти, колишньої Київської фортеці й так званого Царського села. Цей новий “символ” став первістком висотної забудови Києва, як і сталева жінка з мечем, у народі прозвана Лаврентіївною. Але радянська Лаврентіївна й хмарочос побудовані з однією метою — знищити старовинне обличчя Києва, адже не спорудили їх десь на околиці міста, як дотримуються такого правила в країнах Західної Європи. І знак у вигляді трикутника виставили за скляною стіною й колоною Незалежності, в куточку біля консерваторії. Під загрозою знищення і Лиса гора, Жуків і Труханів острови, Видубицьке озеро (у ньому шукатимуть срібну з золотими вусами голову, так званого ідола), Солом’янський парк, забудови: музеї просто неба у Пирогові, Марії Заньковецької й Лесі Українки, Медичний, Андріївський узвіз з Андріївською церквою, яка вже дала тріщини, дитячі майданчики, сквери… Руйнують історичні ландшафти: гору Щекавицю, землю з якої вигрібають і вивозять, ґрунт пересівають, шукаючи скарби; зрізають частину Замкової гори під нову вулицю. Кирилівські висоти теж відведено під забудову. Під загрозою “оновлення” Поштова площа з Річковим вокзалом. Неподалік від неї розташовано колону Магдебурзького права, біля неї теж споруджують будинок. Перелік можна продовжити мало не до безкінечності.Завершу словами професора авіаційного університету Леоніда Топчієнка (радіо “Культура”, 08.04. 2008 р.): “Ми ще не стали самими собою. Убожіє народ. З’явилися скоробагатьки. Наскільки Україна вписалась у світ — відповіді немає. У нас ще нема еліти. Депутатів до Верховної Ради України обирав народ, а парламент створив для себе “корито”. Тож Верховна Рада не виправдовує надій українців. Через владу країна опинилась у великій кризі, немає спільної відповідальності за свою країну, її долю”.Таке бурління в Україні триватиме доти, доки не замінять радянську символіку — зірку, що розташована на будинку Верховної Ради, на український Тризуб та змінять сучасний синьо-жовтий прапор на жовто-блакитний, прадавній символ України-Руси. Адже верхній жовтий колір символізує сонце, яке вгорі, над блакитною землею. Блакитний колір прапора повинен бути внизу, бо символізує землю. Ця старовинна символіка в недалекому майбутньому знову буде нашим прапором.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment