Тетяна ПОЛУБКО,учениця 11 класу,м. ЧернівціСпасибі за чудову газету — патріотичну, розумну, таку, що навчає мудрості. У числі 32 прочитала статтю Бориса Олійника “Мова про мову”. Він пише дуже правдиво й проникливо. Хочеться, щоб переконливі слова Бориса Ілліча сколихнули душі наших можновладців і щоб Державний комітет захисту української мови створили якнайшвидше. 2007 року я перемогла в конкурсі “Диво калинове”, тож мовна тема мені дуже близька. Народилося навіть кілька віршів, якими хочу поділитися з читачами улюбленої газети. МОВО МОЯМово моя, ти ясна зірниця на сході.Ти наче сонце, що сяє нам крізь пітьму.Хоче воно розказати усім народам,Що українська назавжди рідна йому.Ти народилась — йому простягнула руки,Ясне проміння у себе вдихнула сповна.Як катували тебе, які ти терпіла муки —Все поборола й вернулася до життя.Мово моя, ти з бісеру срібна річка,Серця мелодій жива й дзвінка течія.Пісню величну мільйонів вкраїнських потічківЗі світу всього увібрала душа твоя.ВІДСТУПНИКОВІЧи чорним молоком Тебе поїла мати,Що стільки чорнотиВ твоїй душі?Забув її і стежечкуДо хати,Де солов’ї Співають навесні.Забув калиновуЧарівну мову,Все рідне й дорогеЗабув…Так зможе твоє серцеЖити довго?Невже не стисне йогоЩем і сум?Вернися, спам’ятайсь,Вкраїнський сину.Доки не пізно,Раджу: схаменись!Не сунь синівського ножаУ спинуМатусі рідній. Кайся,Не барись!
