«СЬОГОДНІ — ГРУЗІЯ, А ЗАВТРА?..»

Михайло ФАЛАГАШВІЛІ,м. Ірпінь Київської обл.Російський імперіалізм, мов той вампір, без свіжої людської крові та війн не може існувати. І в яку б овечу шкуру він не рядився — чи то “спасителя-миротворця”, чи то захисника “російських” громадян в Південній Осетії й Абхазії — світова спільнота визначилася з тим, що дії Росії щодо Грузії — нахабна та погано закамуфльована відверта агресія.Шокований світ принишк в очікуванні… Чого? Мабуть, надії, що само собою утрясеться, влаштується. Своїм пасивним спостеріганням ми — громадяни різних країн — лише заохочуємо агресора до злочинних дій. Грузія — лакмусовий папірець для світової спільноти: як вона реагуватиме на нахабну агресію Росії.Рада Безпеки ООН, зважаючи на те, що Росія в ній наділена правом вето, вкотре не може ухвалити якоїсь резолюції щодо цього питання. Агресорові саме це й потрібно — ви “думайте”, а ми за цей час відхопимо ласий шмат території та приростимо в розмірах і залякаємо всіх. Постає запитання: коли ж, нарешті, припиниться агресія Росії? Запитання риторичне, бо кінця агресіям “ліберальної імперії” не видно, бо його, певно, нема. Воювати нікому не хочеться, і відсіч агресорові сьогодні дати нікому, бо всі країни колишнього соцтабору слабкі порівняно з ним. Певно, міцні та незнищенні корені загарбницького спадкоємництва в історії Росії: Іван Лютий (підкорення Новгородського князівства та Казанського царства); Петро І (Північні та Південні війни); Катерина II; війна на Далекому Сході (1904); Перша світова війна; Друга світова війна (Сталін — Гітлер); Афганська війна (КПРС); війна в Придністров’ї; чеченські війни (путінська “ліберальна імперія” — Росія); війна з Грузією під егідою брехні “захисту російських громадян” в Південній Осетії й Абхазії. Великодержавна пиха, зневага та безкарність живлять кремлівських мрійників про всесвітнє панування.Нині Росії вкрай потрібні такі чинники: “маленька переможна” війна, такий собі “бліц-криг” (для ствердження авторитетності нового президента Росії); заявити про свої “тверді” позиції та інтереси на Кавказі; підтвердити свій курс на подальшу “миротворчу” експансію на Кавказі та створити причини для своєї присутності тут і надалі; загальмувати вступ Грузії до НАТО; дати зрозуміти спільноті й передусім Україні, як можна розіграти “кримську карту”.Пасивність світової спільноти мимоволі нагадує події XX сторіччя, коли в 30-ті роки в Німеччині до влади прийшли фашисти. Тоді за пасивності Ліги Націй фашистська Німеччина разом з більшовицькою владою Радянського Союзу фактично розв’язали Другу світову війну. Сьогодні Росія, використовуючи залежність Європи від її енергоносіїв та прикриваючись фіговим листком самопроголошених “миротворців”, за безсилля ООН фактично підтримує сепаратистські угруповання в невизнаних державних утвореннях у Південній Осетії й Абхазії, які є невід’ємною частиною суверенної Грузії.Дев’ять кораблів російського Чорноморського флоту, що базуються в Севастополі, вийшли з бази, підійшли до берегів Абхазії й своєю присутністю заявили про участь у конфлікті. Україну фактично втягли у збройний конфлікт. Чим це їй загрожує?Багато років поспіль Росія, перебуваючи на території Південної Осетії й Абхазії (така сама ситуація і в Придністров’ї) у ранзі самопроголошеного миротворця, створила прецедент — залучила громадян цієї грузинської території до безперешкодного спрощеного отримання російського громадянства. Цьому сприяли економічні проблеми Грузії та вищий життєвий рівень в Росії, безперешкодна можливість еміграції туди, вищий статус громадянина Росії, краще пенсійне забезпечення та інші меркантильні преференції, які надає громадянство Росії. За кілька років російське громадянство у цих республіках отримали, за приблизними підрахунками, понад 50 % населення. Так штучно створили передумови для заяви президента Росії Д. Медведєва про “обов’язок” Росії захищати “своїх громадян”.Чи не нагадує це Крим? Адже використовуючи присутність у Севастополі Чорноморського флоту, Росія постійно нарощує свою потугу “з перспективою” ніколи звідси не йти. До цих дій належить “осідання” після виходу на пенсію військових моряків — громадян Росії в Криму. До слова, ці “пенсіонери” отримують величезні пенсії (порівняно з українськими) з нашого Державного пенсійного фонду.Багато українських громадян у Криму мають громадянство Росії, що протизаконно, бо законодавство України не передбачає подвійного громадянства. Орієнтовно лише в Севастополі їх понад 25 тисяч. Безперечно, така кількість громадян Росії в Криму не сприяє тут стабілізації ситуації. Велика кількість російських навчальних закладів спричиняє саботування відкриття українських.Постійно створюють умови для утисків та витіснення з Криму всього українського; порушують законодавство України про незаконну експлуатацію державного майна (маяки, пристані тощо).Створюють потужну мережу різноманітних “фондів”, за якими стоять спецслужби, що їх координує Росія, “центрів опору” легальній владі; сприяють антидержавним діям різноманітних “Руських блоков”, “казаков”, залучають до боротьби православ’я (хресні ходи) тощо. Особливу роль відводять ЗМІ: українські обмежувати та “не пущать”, натомість російські тут почуваються, “мов у себе в кишені”; проплачені Кремлем, вони горлають про примусову “суцільну українізацію”.Це незначна частина проблем із нахабним квартирантом. У мене, як і в багатьох співвітчизників, немає впевненості, що 2017 року ЧФ Росії, згідно з договором, залишить Севастополь. За ці роки тут створилася потужна п’ята колона спротиву Україні в різноманітних формах, починаючи з мови і закінчуючи брехнею, наклепництвом на Україну, перекручуванням фактів та осатанілим українофобством.Зважаючи на мляву, нерішучу державну політику в Криму, тяжко сподіватися на поліпшення ситуації в цьому реґіоні. Вмовляння, пропозиції, заклики до толерантності у відносинах із Росією не можуть повернути політику в Криму в русло української державності.На жаль, агресор не визнає нічого, крім сили. Смішні та безглузді “погрози” України заборонити Росії повернути кораблі після участі у збройному конфлікті з Абхазії в Севастополь.Тож коли говоримо “Росіє, геть із Кавказу!” або “Сьогодні — Грузія, завтра — Україна”, тим самим нагадуємо нахабі, що “пора пакувати валізи”.Упевнений, що світова спільнота повинна об’єднатися проти агресивної Росії. Тільки в єдності наша сила, тільки так можемо протистояти знахабнілій “ліберальній імперії”.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment