ЄПИСКОП ЗЕМЛІ ЧЕРНІГІВСЬКОЇ

18 серпня — Святителя Феоктиста

Наша розповідь про києво-печерського угодника Феоктиста, який народився в середині ХІ ст. Лінія його земного життя досить проста: чернець, а потім ігумен Києво-Печерського монастиря і єпископ Чернігівський.Уперше про Феоктиста дізнаємося від преподобного Нестора Літописця з його “Повісті минулих літ” як про ігумена Святої Печерської обителі. Там від року 1107 згадано, що Великий князь Київський Святополк Ізяславич, онук Ярослава Мудрого, мав звичай, ідучи на війну, вклонятися гробу преподобного Феодосія Печерського і брати благословення у монастирського ігумена. Ігуменом тоді був Феоктист.У чернецтво він постригся ще за життя преподобного Феодосія і свій подвиг здійснював досить довго. З розповіді про Микиту Затворника, що є в Києво-Печерському патерику, знаємо лише один епізод із чернечого життя чорноризця Феоктиста. Він брав участь у спільній молитві печерських ченців, щоб відігнати від преподобного Микити біса та вивести його із затвору. Інші відомості про Феоктиста подають уже як про ігумена.Братія його обрала й митрополит Київський Никифор призначив ігуменом 1103 року після смерті ігумена Іоана. 1108 року преподобний Нестор згадує його як будівничого кам’яної трапезної в Печерському монастирі. Залишки цієї споруди знайшли під час археологічних розкопок у кінці ХХ сторіччя. 

1108 року літописець сповіщає, що стараннями й турботами ігумена Феоктиста перед князем Святополком та митрополитом Никифором у синодики всіх єпископій Київської митрополії для загальноцерковного пошанування внесли ім’я преподобного Феодосія Печерського. Це третє ім’я після святих страстотерпців Бориса й Гліба. За ігуменства Феоктиста 11 лютого 1111 року в Києво-Печерському монастирі сталося дивне знамення: від землі до неба з’явився вогняний стовп, блискавки освітили землю, а на небі о першій годині ночі прогримів страшний грім. Вогняний стовп стояв над новозбудованою трапезною, потім перейшов на церкву і зупинився над гробом Святого Феодосія, а далі, повернувшись на схід, став невидимим. Преподобний Нестор розповідає, що це був не вогонь і не стовп, а образ ангельський, бо ангел так являється: то стовпом вогняним, то полум’ям. Сказав пророк Давид до Господа: “Ти твориш духів ангелами Своїми і слугами своїми — вогненне полум’я” (Пс., 103, 4).12 січня 1113 року ігумена Феоктиста висвятили на єпископа Чернігівського, і вже за тиждень він заступив на Чернігівську кафедру. Далі Нестор Літописець пише: “І радий був князь Давид Святославич і княгиня Феодосія, бо він був її отцем духовним. І бояри, і всі люди радувалися, бо перед ним був єпископ Іоан недужий і не міг він служити, а лежав у болісті двадцять і п’ять літ. Тому-то князь і люди жадали єпископської служби, і радувалися вони, славлячи Бога”.Тим часом києво-печерська братія обрала ігумена Прохора (1113—1124). З ним єпископ Феоктист брав участь у перенесенні мощей святих страстотерпців Бориса й Гліба у Вишгороді 1115 року. Сучасником святителя Феоктиста був священномученик Кукша (пам’ять — 9 вересня), чернець києво-печерський. Святитель Феоктист виправдав сподівання чернігівської пастви. У нього склалися хороші стосунки з князем Давидом, разом вони працювали на благо землі Чернігівської. Коли добрий і благочестивий князь 1120 року втратив улюбленого сина Ростислава, святитель Феоктист намовив його збудувати в Чернігові Борисо-Глібський собор. Храм спорудили швидко, його освячував владика Феоктист. У новому Борисо-Глібському храмі князь Давид готував і собі усипальницю. За час десятирічного служіння Феоктиста у Чернігові сталося багато див. Одне з них — 1 серпня 1123 року, коли князь у своєму теремі лежав уже на смертному ложі. Єпископ Феоктист, побачивши, що князь помирає, наказав усім молитися. Саме тоді крізь відчинене вікно в кімнату влетів білий голуб і сів князеві на груди. Як тільки князь помер, голуб вилетів. Спочилого князя відспівували в кафедральному Спасо-Преображенському соборі, а поховати мали в новозбудованому Борисо-Глібському храмі, за тодішньою традицією, того самого дня. Оскільки домовина ще не була готова, єпископ Феоктист мав порушити традицію й сумний обряд перенести на завтра. Та сталося нове диво: сонце зупинилося на небі й не заходило, доки князя не поховали.Великі приятелі князь Давид та єпископ Феоктист недовго були в земній розлуці. Єпископ помер через п’ять днів після князя, пам’ять його відзначають 18 серпня.В одному з давніх списків святих сказано, що Феоктиста поховали в Печерському монастирі. Вірогідно, на підставі цього його й заносять до списку Собору Києво-Печерських преподобних, у Ближніх печерах спочилих. Його пам’ять відзначають іще 11 жовтня та в другу неділю Великого посту.  

Борис Самбор,секретар Свято-Благовіщенського братства при Покровській церкві, м. Київ 

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment