«З БОЖОГО САДУ»

Андрій ТОПАЧЕВСЬКИЙ

НЕСХОЖІ РОДИЧІ

Продовження.Поч. у ч.  3, 5, 8, 10, 12, 14, 17,19, 22, 24, 26, 28, 31, 33 за 2008 рікМають нори лисиці, а гнізда — небесні пташки, —Син же Людський не має де й голови прихилити.Матвій, 8 : 20Відповідаючи книжнику, що забажав стати Його учнем, Ісус попереджає про труднощі обраного шляху і наводить власний приклад. Христос, називаючи себе месіанським титулом, який прозвучав ще у пророка Даниїла (7 : 13),  згадує про диких тварин, бо навіть порівняно з ними перший проповідник християнства — самотній і бездомний.Звірі з родини  с о б а ч и х,  а це не лише пес і вовк, супроводжують нас від самісінького початку земного життя. Лисицю серед них можна вважати яскравою особиною. Якщо пес наблизився до людини з її волі, то лис без будь-якого запрошення користується плодами нашої праці, тримаючись на відстані. Маючи досконалий нюх, лисиці вистежують по кущах пташенят і зайченят, не лише знищують гнізда, а й беззахисних домашніх птахів та кролів. До того ж полюбляють солодкі фрукти та ягоди: Спіймайте нам лисиць, лисиць маленьких, що виноградники нищать… (Пісня пісень, 2 : 15). Шкода, якої звірята можуть завдати виноградарям, тут вочевидь перебільшена, бо лисиці у садах ловлять мишей, поїдають жуків, але нір і підземних тунелів не копають, бо підлаштовують для себе нори інших тварин.Дехто з фарисеїв попереджав, що Ірод Антипа (син того, який нищив немовлят), хоче вбити Ісуса. Він же сказав їм: “Ідіть і скажіть тому лисові: ось виганяю бісів і роблю оздоровлення сьогодні й завтра…” Прозираючи майбутнє, Ісус дав зрозуміти, що не настав час випити чашу, призначену Богом: …бо не годиться, щоб пророк загинув поза Єрусалимом (Лука, 13 : 32—33).Книжники й фарисеї, мабуть, чудово усвідомили сказане Ісусом, бо лисиця чи то лис мав сумнівну славу ще від часів Езопа, більш як за 500 років до Різдва Христового. У кожній сьомій байці цього легендарного античного поета діє лисиця, яка домагається свого хитрощами, виявляючи мудрість, завбачливість і дипломатичні здібності.У середньовічному сатиричному епосі образ Лиса вже не різнобарвний, він — уособлення лукавства, поєднаного з підступністю. Таким його запозичив Й. В. Ґете для переспіву літературною німецькою мовою твору “Рейнеке-лис”. Століття потому, у 1890—1896 роках, для українського читача Іван Франко написав свого “Лиса Микиту”, наголосивши: “Я бажав не перекласти, а переробити стару повість про лиса, зробити її нашим народним добром, надати їй нашу національну подобу”. Це блискуче вдалося, бо попри складний розвиток фольклорно-літературного образу Лиса, у народній свідомості його характер досить однозначно склався на біблійному ґрунті, що підтверджує приказка: “У вічі — як лис, а за очі — як біс”. На класичних езопівських сюжетах, але у біблійній традиції створив свої байки Леонід Глібов, і серед них такі хрестоматійні як “Лисиця і виноград”, “Ґава і лисиця”, а також “Лисиця і ховрах”, “Лисиця-жалібниця”, де поет висміяв фарисейство з його невідповідністю вчинків і красивих слів.Звичайна лисиця, суціль жовтувато-руда (за винятком білястого кінчика хвоста), в усі часи була і нині залишається дуже поширеним хижим звіром, здатним обживати найрізноманітніші природні зони, не боячись ні лісової гущавини, ні степової спеки. Зустрічається майже в усій Європі, на Кавказі та Близькому Сході. І лише на священних берегах Йордана її заступає лисиця африканська. Біблійні письменники, називаючи обох словом  ш у а л, залучили до цієї компанії ще принаймні одного представника родини собачих, якого за співзвуччям перекладачі йменують шакалом. Це призвело, зокрема, до суперечки про те, яку саме тварину використав Самсон, коли підпалював філістимлянські лани та сади (Судді, 15 : 4—5). Упіймати триста лисиць та прив’язати їм до хвостів смолоскипи, напевно, тяжче, ніж упоратися з такою самою кількістю шакалів. Бо виловити по одній  стільки хитрющих самітниць — справді подвиг, що нагадує вчинки Геракла. Чи не тому в усіх відомих перекладах книги Суддів у цій ситуації Самсон не обійшовся без лисиць?На відміну від хитрого індивідуаліста лиса,  ш а к а л  не спромігся пристосуватися до змін, що відбулися у природі як наслідок господарської діяльності людини. Тому зграї шакалів ще трапляються лише у віддалених, безлюдних місцевостях. Навіть замість самого слова “пустеля” у Біблії нерідко звучить евфемізм. Так, у 20-му вірші 44 псалму кара Всевишнього вражає народ на місці шакалів.Ісая двічі згадав шакалів як сусідів інших відлюдьків — г і є н. Імовірно, пророк хотів підкреслити схожість їхніх звичок. Збираючись у зграї, вони переслідують слабких тварин, а в разі невдачі можуть задовольнитися залишками чужої трапези або навіть здохлятиною. Такого ніколи не робить лисиця. Істоті, яка задивляється на грона винограду в садочку, не по дорозі зі зграями трупоїдів… Шакали житимуть у їхніх палацах, гієни — по розкішних замках, — каже пророк про долю Вавилона (Ісая, 13 : 22). Схоже знаходимо у Єремії: Вавилон стане купою розвалищ, пристановищем шакалів, страховищем і сміховищем, без мешканців (51 : 37).Хитрі й кмітливі наші сусіди лисиці в жодному вірші Святого Письма не фігурують як пожильці нетрів пустельних або руїн. Прочитавши “шуал”, сучасні перекладачі не поспішають писати “шакал”, якщо за біблійним контекстом перевагу слід віддати лисиці. Та якщо слова “лис” і “лисиця” викликають неоднозначні почуття, то їхній близький родич до наших днів залишається зневаженим, і саме слово “шакал” звучить як принизлива лайка. Мабуть, це несправедливо. Адже для кожної істоти є відповідне місце і певний час в Універсумі.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment