«З БОЖОГО САДУ»

Андрій ТОПАЧЕВСЬКИЙ

ПРИКУТИЙ ДО ЗЕМЛІ

Продовження. Початок у ч. 3, 5, 8, 10, 12, 14, 17, 19, 22, 24, 26, 28, 31, 33, 35 за 2008 рікЗроблю його житлом їжака, багном, і вимету його мітлою руїни. — слово Господа сил.Ісая, 14 : 23Після того, як великий пророк оселив його на румовищі Вавилону, кращого місця для їжака у Біблії так і не знайшлося. Далі в Ісаї (34 : 11) його зневажено і принижено як “нечисту” тварину, що житиме на згарищах після Суду Господнього над едомлянами та іншими народами: І посяде його пелікан та їжак, і перебуватимуть в ньому сова і ворона… Ця ж “четвірка” з’являється і на руїнах Ніневії в книзі пророка Софонії: І пелікан, і їжак будуть ночувати на мистецьких прикрасах її, сова буде кричати в вікні, на порозі ворона… (2 : 14). Мабуть, існувала певна поетична традиція, згідно з якою ці істоти складали неодмінну “фракцію” біблійних тварин, чия присутність була ознакою розорення і спустошення. Але сьогодні ставлення до їжака зовсім інше — ця тварина одержала від сучасної людини цілком заслужену, повну моральну й естетичну реабілітацію.Зовнішність їжака якнайкраще відповідає способу його життя. Опецькувате тіло не дає змоги спритно втікати, зате спина і голова вкриті твердими гострими голками. Ними повністю захищено короткі ніжки і хвостик, а головне — рильце і м’який живіт, бо у разі небезпеки звірятко згортається у колючий колобок. І тільки лисиця знає, як примусити їжака знову зіпнутися на ноги: вона котить його до найближчої калюжі. Крім неї, з незрозумілої причини їжака переслідують собаки, хоч усе, чого їм вдається досягти — поколоти власні лапи й носи. Щоправда, пугач може своїми залізними кігтями підчепити їжака, бо обидва водночас виходять на нічне полювання. Та нині пугач — велика рідкість, їжаків же доволі навіть у приміських садах.Це всім відоме і водночас незвичайне звірятко. Міцно пов’язане із землею, воно завжди ступає на повну підошву і, як герой байки Б. Грінченка “Їжак та дуб”, ніколи не дивиться вгору. Він мало чим збагатив усний фольклор — мабуть, через делікатність народних дотепників. Адже посередництво їжака у контактах людини з твердю земною містить небезпеку. Крім поради не плюхатися на його голки, ще кажуть про сумнівне мистецтво голою сідницею їжаків бити. Та й годі. Зате сучасні твори дитячих письменників просто рясніють цими симпатичними створіннями з потішним хвостиком, поросячим рильцем і густими бровами. Чого тільки не роблять вони у казках! Та якщо вовкові й лисиці в жодній уявній ситуації не доводиться їсти сіна, то сердешному їжакові дістається за всіх: його примушують і гриби на зиму сушити, і яблука на голках тягати… Зайве казати, що нічого такого насправді їжак не робить, бо зовсім байдужий до овочів. А їсть комах і слимаків, хоч іноді зазіхає й на більшу дичину — жваву мишу чи навіть отруйну змію. Індійський мангуст може теж упоратися з коброю, але від кількох її укусів гине, проте їжак зовсім нечутливий до гадючої отрути і не помічає навіть укусів у ніс або у вухо. І це тоді, коли один укус гадюки вбиває собаку, тіло якої у десятки разів більше від їжачиного.Копати йому важко, тому їжак користується переважно старими норами інших тварин. На своїй колючій спині він таки дещо тягає, але тільки матеріал для кубла. Повалявшись на сухому листі, набирає його на голки і несе до своєї криївки у старому пні, борсучій норі або під ґанком людської оселі. Цей прихисток має бути якомога теплішим, бо зиму їжак проводить у сплячці, дбаючи, звичайно, щоб не замерзнути. Якщо вдасться накопичити багато жиру і нора буде достатньо теплою, він переживе зиму. На жаль, дуже багатьом у цьому не щастить.Їжаки, за винятком періоду виховання малят, самітники. На вечірній алеї старого парку можна зустріти всеньку їжачину сім’ю: кілька малих шурхотять одне за одним, а попереду завжди простує їжачиха. Їжачки не бояться людини, їх легко приручити, особливо, якщо підгодовувати. Люблять молоко, але їжачат слід годувати обережно, бо вони не відчувають міри, фатально об’їдаються, і тому без матері виростити їх непросто. Отже, не варто брати їх додомуКажучи про когось, що він подібний до їжака, робимо порівняння на користь людини, бо їжак уживає свої дошкульні голки винятково для самозахисту. Напевно, “їжакуватість” — далеко не найгірша наша якість. Саме особам з почуттям гідності притаманна звичка “наїжачуватися”, до того ж, це слово належить лише українській мові.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment