М. САМУСЬ,
м. Чугуїв
Це відгук на передовицю “Слова Просвіти” “У нашому працьовитому нелукавому племені” Лідії Рибенко і на наші реалії. Бо стає все нестерпніше, болючіше і важче жити духовно. Нас позбавлено будь-яких національних прав, все лише для окупанта і прирученого силою влади і геноцидами раба-перевертня (ч. 22, 05.2008 р.).
Мірою зрусифікованості є результати голосування за проукраїнські (2007 р.) сили: Харківщина — 24 %, Чугуїв — 16 %, Донеччина — Луганщина — 5—7 % виборців. Ще запекліше (на замовлення Москви!) на сході й півдні борються проти рятівної для нас Євроатлантичної інтеграції. А це — порятунок нашої мови, нації й держави від загибелі в лабетах “братнього” сусіда.
Московія ніколи де-факто не була ні слов’янською, ні руською. Її заселяли переважно угро-фіно-мордово-татаро-монгольські племена, які лише в XV—XVI століттях сформували свою самостійну націю московитів, що свою агресивну стратегію спрямували на знищення всіх сусідніх народів, пограбування їхніх земель та багатств.
Немає в нашій долі містики. Нас свідомо упродовж віків (!) і нині нищить значно сильніша хижацька імперія.
Але маємо донести святу українську правду кожному етнічному українцю, забамбуленому імперсовковою блекотою.