ДЕ БУЛА СІЧ ОТА ЗАПОРОЗЬКА КУЛІШЕВА

Антонія ЦВІТ,поетеса, заступник голови Сумського земляцтва у КиєвіКулішеве свято на його батьківщині вже стало традиційним. Цього року воно відбувалося вже вп’яте. На Гутів Хутір біля колись сотенного містечка Вороніж на день народження письменника — 7 серпня — наїхало народу звідусіль.На свято українського слова завітала й чимала делегація Сумського земляцтва у складі відомих в Україні літераторів — вихідців із Кулішевого краю Михайла Шевченка і Миколи Гриценка, Олександра Шугая й Василя Довжика. Мені випало очолити делегацію. Прибула на Гутів Хутір і знімальна група телевізійного каналу “1+1”, яка на наше замовлення знімає фільм про історію Сумського земляцтва та наших славетних краян.В урочистому вшануванні пам’яті письменника взяли участь не лише столичні гості, а й місцева культурно-мистецька громадськість. Зокрема, на відкритті Кулішевих читань до шанувальників творчості видатного земляка звернувся начальник управління культури Сумської облдержадміністрації Василь Деркач, який наголосив, що лише з набуттям Україною незалежності стало можливим пошанування одного із зачинателів новочасної української літератури — Пантелеймона Куліша.Перші Кулішеві читання було започатковано 2005 року з ініціативи і за сприяння шосткинського міського голови Миколи Ноги. Він заслуговує особливої подяки за невтомну працю на ниві відродження нашої історичної правди. Любов до рідного краю, його культурних надбань у нього йде від серця. Як заступник мера Конотопа цей щирий патріот організував археологічні розкопки, щоб довести, що моє рідне місто починає родовід ще з Київської Русі, а не відтоді, як на карту його наніс французький інженер Гійом де Боплан.Величне свято духу нашого і слова на Гутовому Хуторі розпочалося “неподалік від лип, де була ота “січ Запорозька Кулішева”, як згадує про неї в монографії науковець і земляк П. Куліша Віктор Терлецький. Тут, на узгірку, встановили Дзвін пам’яті. На кам’яному підмурку викарбувано напис: “Не забудеш мене, поки віку твого, моя нене Вкраїно.” Під тим узгірком, навпроти озерця, у травах до пояса під бджолину симфонію розпочалося літературне дійство. Нашу письменницьку делегацію радо привітали міський голова Шостки Микола Нога та завідувач районної бібліотеки Ольга Євтушенко.Густими високими травами з узгірка з-за липового гаю рушили до гостей на конях і пішки у віночках і вишиванках, у довгих старовинних полотняних тогах великі й малі дівчатка й хлопчики зі співом і хороводами. У таке дивовижне дійство впліталися наші літературні читання. Доземний уклін усім організаторам цього велелюдного дійства. Окремим із них — Ользі Євтушенко, Лідії Юдицькій, Наталі М’ягкій як найактивнішим вручили почесні нагороди за участь у проведенні літературно-мистецьких Кулішевих читань. З ініціативи письменників усі пом’янули добрим словом також талановиту українську письменницю Ганну Барвінок, яка була не лише вірною дружиною, а й соратницею й опорою в часи заслання його за участь у Кирило-Мефодіївському братстві.Заслуги Пантелеймона Куліша перед Україною величезні. Далеко не всі знають, що перші переклади творів багатьох європейських класиків були саме Кулішеві, який знав вісім іноземних мов, зокрема, класичну латину, старогрецьку і староєврейську. Саме Куліш уперше доніс до свого народу шедеври світової літератури — твори Шекспіра, Байрона, Гейне, Ґете, Шіллера. Пантелеймон Олександрович здійснив перший переклад Святого письма українською мовою. За радянських часів П. Куліш був відомий широкому загалу насамперед як автор історичного роману “Чорна рада”, між іншим, першого твору цього жанру в українській літературі, вперше надрукованим, до слова, “кулішівкою”. За створення “кулішівки” Іван Огієнко назвав Пантелеймона Олександровича “батьком українського правопису”. Саме Куліш заклав основи наукової української мови, бо першим почав писати наукові праці українською (це були часи валуєвщини, коли твердження, що “украинского языка не было, нет и быть не может” було аксіомою, коли імперські циркуляри й укази забороняли писати й друкувати на “малорусском наречии”).Пантелеймона Куліша, високоосвічену людину, першого редактора “Кобзаря”, на думку якого Тарас Шевченко зважав і на неї покладався, пошили в “буржуазні націоналісти” і протиставили побратимові, якого він обрав старшим боярином на власному весіллі. Саме П. Куліш заклав основи редагування, ставши першим професійним редактором видань і водночас першим професійним літературним критиком. До слова, Куліш був першим біографом, упорядником і видавцем повного зібрання творів Миколи Гоголя.Прозаїк, поет, драматург, публіцист, науковець, перекладач, критик, редактор і видавець — все це поєднувалося в ньому.Спадок його неоціненний і безкінечний для осягнення поколінь. Своєю подвижницькою літературно-художньою й просвітницькою діяльністю, яка тривала шість десятиріч, Куліш постав як велет, як людина-епоха.У бібліотеці Шостки створено музей П. Куліша. Хочеться вірити, що наступного, ювілейного року бібліотека носитиме ім’я письменника.Найчисленніша тут за кількістю експонатів літературно-мистецька експозиція. Головний акцент зроблено саме на виданні Кулішевих творів та літератури про нього. Широко представлено портрети особистостей із Кулішевого оточення, репродукції світлин. Значне місце в експозиції відведено темі Пантелеймон Куліш — Тарас Шевченко, дружбі та співпраці двох українських титанів духу. У їхніх біографіях багато спільного. Обидва — сироти, рано втратили матерів. Один потрапив під вплив ученої пані, яка і викохала для України та світу таку багатогранну постать, а другий навчався у рідного народу, і найбільшим його вчителем став сліпий кобзар зі своїми тужливими козацькими думами про вольную волю і пропащу Січ Запорозьку. Потім вони перелилися в Шевченкове пророче слово.Найбільше, що їх єднало, — велика любов до рідної України. У творчому вияві побратимів єднала і проза, і драматургія, і малярство, й етнографія, й фольклористика.Вдивляючись у репродукцію картини “Виїзд Т. Шевченка з Борзни на Хутір Мотронівку на весілля до П. Куліша”, ніби чуєш гарний голос Тараса, який надовго запам’ятався хуторянам — любив Тарас співати. Тож, либонь, разом із Пантелеймоном у весільному гурті давали лиха закаблукам. Розглядаючи рядна біля стилізованої печі, рушники, прядку й гребінки, ночви й ступки, горщики, глечики, національне вбрання, вишиванки, запаски, ніби чекаєш, що ось дзвякне клямка в дверях і увійдуть вони обидва, обійнявшись…

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment