ДОНЕЦЬКИЙ «ПАТРІОТИЗМ»

Святослав МІЗЕРНЮКНині в українському суспільстві багато говорять про патріотичне виховання молоді. Один із перших кроків на цій стежці — шкільне виховання. Це той магістральний напрям у формуванні світобачення молоді, який допоможе їй усвідомити свою належність до української нації. Тож не дивно, що перший урок у всіх навчальних закладах України присвячено саме патріотичному вихованню.Міністерство освіти і науки України цього року надіслало рекомендації щодо проведення 1 вересня у загальноосвітніх навчальних закладах першого уроку “Державний прапор України — святиня нашого народу” із наданням шкільним учителям ґрунтовного бібліографічного матеріалу. А для старшокласників, за бажанням педагогічного колективу, перший урок може бути присвячений 1020-річчю хрещення України-Руси.Отже, вступаючи на стежку знань, маленький українець дізнається від учителів не лише історію виникнення та становлення українського прапора, а й про всі національно-визвольні змагання українського народу.Здавалося б, чи знайдеться після 17 років незалежності України хтось із українських чиновників, який заперечив би проведення у школах уроку про Державний прапор України? Проте до тижневика “Слово Просвіти” потрапив офіційний лист № 1130/01-16 від 07.08.2008 р., ухвалений начальником одного з районних відділів освіти в місті Донецьку, в якому всім директорам навчально-виховних закладів району було запропоновано: “…свято Дня знань та першого дзвоника в усіх навчально-виховних закладах району повинно бути проведено 1 вересня за відповідними сценаріями та оформленням, із обов’язковим запрошенням депутатів різного рівня, голови ради, представників виконкому, шефських організацій, почесних гостей, ветеранів Великої Вітчизняної війни… З метою виховання патріотизму, напередодні 65-ої річниці визволення Донбасу від німецько-фашистських загарбників та як дань великої народної пам’яті про ветеранів війни, які пройшли її шляхами, і тих, хто відстояв честь та гідність своєї Батьківщини в партизанських загонах, народних ополченнях та на трудовому фронті, рекомендуємо провести в усіх закладах перший урок за темою: “Память сердца жива…Эти звёзды на братских могилах,Непросохшие слёзы страны”.Рекомендуємо використовувати літературу серії “Твои освободители, Донбасс”.Цікаво, а про яку “страну” думає нині начальник районного відділу освіти Донецька? Напевно, про СРСР? Адже риторика листа і його рекомендації щодо літератури не залишають сумнівів. Але ж, очевидно, що така позиція чиновника типова, бо на свято, як випливає з листа, прийдуть “депутати різного рівня, голова ради, представники виконкому…” І все це — для  виховання патріотизму? Ось тільки патріота якої держави ці “таваріщі” збираються виховувати?Ніхто не заперечує, що визволення Донбасу від німецько-фашистських загарбників — подія вікопомна, і, звичайно, потребує, щоб молодь про неї знала. Але хто заважає вчителям у Донбасі розповідати про це дітям упродовж року? До того ж, не може бути в державних установах, якими є загальноосвітні школи, однобічного чи упередженого ставлення до загальнонаціональних пріоритетів. Тим більше, що рекомендації до Дня знань для шкіл щороку готує Міністерство освіти.То чому в незалежній Україні Державного прапора не шанують державні чиновники? А якщо так, то чому таких державних службовців не звільняють, адже вони не шанують символів держави, яка їх найняла на роботу? Чому в українській школі тему навіть першого уроку мають викладати російською?!.Але і в Інституті інноваційних технологій і змісту освіти МОН України, де розробляють рекомендації щодо навчально-виховного процесу в школі, і в Державному департаменті загальної і середньої та дошкільної освіти, куди ми зверталися, щоб почути відповідь на свої “чому”, освітяни лише розводили руками та намагалися уникати прямої відповіді на запитання, мотивуючи це некомпетентністю, браком часу. А також тим, що не бачать великого “криміналу” в тому, що на місцях, можливо, “до такої визначної дати, як 65-річниця визволення Донбасу, тему першого уроку змінено…”Очевидно, що на іншу відповідь сподіватися не варто. Оскільки нині, за майже повної безвідповідальності чиновництва за свої дії на місцях, невиконання важливих для становлення держави завдань стало нормою. Тож сподіватися, що чиновники, переважно старого радянського вишколу, які посіли безліч щаблів у нинішній українській владі у Києві і в Донбасі, вболіватимуть за патріотичне виховання молоді на українських національних і державних символах і пріоритетах, не випадає. Тоді патріотами якої держави стануть учні Донбасу: СРСР; ПіСУАРу (Південно-Східної Української автономної республіки) чи Путінсько-Медведєвської “Русі неісходімой”?..Чому ж за такий “патріотизм” чиновникам різних рангів сплачує зарплати та надає численні пільги саме держава Україна?

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment