Електорат Чи нацІЯ?

Володимир Ференц,м. Івано-ФранківськПолітики готові після приємного відпочинку  з новими силами  продовжувати безконечну політичну гру. Вона давно вже обридла  всім, але нічого іншого парламент  не демонструватиме, доки щось не зміниться. А зміниться лише тоді, коли в парламент прийдуть інші люди і в інший спосіб, а не за  партійними списками. Розмови про потребу зміни виборчої системи тривають давно. Вони однаково  песимістичні, мінорні й  беземоційні, як біля ліжка безнадійно хворого. Ті, що мають партзавдання говорити на цю тему оптимістичніше, розказують нам про нову виборчу систему як про світле майбутнє, уникаючи конкретних відповідей, як це робили агітатори за комунізм. Не для того вводили цю виборчу систему, щоб отак просто і легко відійти до нормальної й корисної для суспільства системи виборів. Чинна виборча  система нагадує технологію профанації демократії в окремо взятій  країні, бо в ній закладено непереборну спокусу  обраних  за цією  схемою  прагнути  обрання ще раз, відчуваючи  своєрідну наркотичну  залежність   від  простого  й  вельми корисного  способу бути  політиком. Ні, таку чудову систему   ніхто зсередини  не змінить. Найбільше, на що здатні  обранці, — дуже хитро вдосконалити, щоб зовні все мало вигляд взірця демократії, але залишало все, як є, і навіть зручніше  для обраних. Небезпека   такої “модернізації на віки”  української виборчої  системи  виникає  вже зримо, адже нардепи  почнуть працювати над  ідеєю одразу після канікул, незалежно від блочності й орієнтації. Якщо ми погодимося з  роллю електорату, якого спонукають до ухвалення очевидного  рішення — вибору між поганим і гіршим,  ми  втратимо перспективу  бути  сильною нацією. Націю, на відміну від електорату, неможливо привести до виборчих скриньок  на налигачі виборчого закону. Нація, народ  завжди шукає ліпшого виходу, не погоджуючись  на вибори без вибору. Вихід для українців є, і він  не зашифрований у складній формулі національної ідеї — нова  виборна влада  повинна гарантувати  високу вартість робочої сили, щоб кожен працездатний міг без  надриву сил заробити собі  на високий рівень життя.  Все інше залежить від українців, бо добре оплачувана праця  з  можливістю повноцінного відпочинку і  заощадження  дає відчуття вільної людини, бажання скористатися законами демократії  для  гарантування власних прав і  на рівних говорити з державою. Можна довго дискутувати про нашу  політичну виборну владу, але висновок один: вона  не   дуже зацікавлена   у  творенні багатої нації. Не  зацікавлені в заможному громадянинові  й деякі українські партії,  що не втомлюються давати обіцянки соціального захисту і боротьби з  бідністю  та корупцією.У нас ще є  ліміт часу, можливість скористатися механізмами   формальної демократії,  активізувати  усі громадські  структури. Хтось повинен виступити з  громадською ініціативою. Можливо, це буде Комітет виборців. Суть ініціативи проста — допомогти  політичній системі  реформувати виборче  законодавство, чого вона об’єктивно не може зробити зсередини. Для цього достатньо лаконічно сформулювати ключові тези  виборчої реформи і  звернутися по підтримку до народу, оформити це як вимогу народу і поставити цю чітко сформульовану  народну волю  як пропозицію парламентові, від якої він не зможе відмовитися. Без ініціативи народу  не обійтися ще й тому, що водночас зі змінами законодавства про вибори парламент повинен ухвалити  новий закон про громадські й політичні організації з наступною люстрацією і державною перереєстрацією всіх організацій  за новим законом.  Це потрібно для того, щоб за новим виборчим законом  і в оновленій політичній системі  не  виявилося зовнішньо залежних організацій і політичних сил, а всі працювали лише на національні інтереси України.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment