«ВЛАДИКА АНДРЕЙ» НА ШИРОКИХ ЕКРАНАХ

Галина ЛЕВИЦЬКА, член Національної спілки журналістів України,м. КиївОдна із причин нинішніх українських негараздів — моральна криза. Зрозуміло, що над її подоланням активно трудиться Церква. Проте тут потрібне також слово митців. І вони намагаються його сказати, про що свідчить вихід на екрани історичної драми “Владика Андрей”. І хоч головний персонаж фільму — митрополит Андрей Шептицький, проте це не біографічний фільм, а художній портрет видатної людини, мистецьке осмислення системи цінностей, за якими жив та які проповідував. У фільмі, до речі, всі сюжетні лінії метафоричні. Режисер фільму — відомий не лише в Україні, а й за її межами Олесь Янчук, у доробку якого такі відомі картини, як “Голод — 33” за мотивами повісті Василя Барки “Жовтий князь” (фільм був представлений на багатьох міжнародних кінофестивалях Північної Америки та Європи), “Нескорений” про легендарного командира УПА Романа Шухевича тощо.Безперечно, що без Михайла Шаєвича, який разом з Олесем Янчуком співавтор сценарію, без операторського хисту та досвіду Віталія Зимовця, Олега Горобця та Василя Чаплигіна, без консультацій Оксани Гайової з львівського архіву і без глибокого перевтілення артиста Сергія Романюка у постать митрополита Андрея Шептицького фільм був би зовсім іншим. Можливо, не тримав би у напруженні глядача понад дві години. Фільм з’явився завдяки Міністерству культури і туризму України, Державній службі кінематографії, Національній кіностудії ім. О. Довженка, студії “Олесь” та Українському Конґресовому Комітету Америки.“Владика Андрей” привертає увагу до таких понять, як совість, честь, патріотизм та усвідомлення призначення людини. Режисер вірить, що для більшості суспільства він буде не лише цікавим, а й потрібним, адже у гонитві за матеріальними благами змушує людей замислюватися про сенс життя.Коли молодий граф Роман Шептицький, відкинувши перспективу блискучої світської чи військової кар’єри і, ступивши до василіанської обителі, обрав шлях служіння Богу і людям, то навіть його найближчим важко було зрозуміти цей вибір. Але він відповідав: “Бо народ мій, якого я частка, потребує допомоги”. За словами режисера, хоч фільм і художній, проте всі його епізоди базуються на фактах. У юності під час молитви Шептицький відчув на собі дивний доторк. А згодом часто вдивлявся у портрети своїх знаменитих предків, серед яких були видатні релігійні діячі, полководці, дипломати та політики. Одного вечора, вдивляючись у портрет оборонця українства, київського митрополита Атанасія Шептицького (у фільмі через технічний недогляд це ім’я звучить Анастасій), почув голос: “пам’ятай, що ти позичений”. І голос цей усе подальше життя супроводжував митрополита. У фільмі є багато яскравих епізодів, як митрополит за жодних обставин, незважаючи навіть на загрозу життя, йде до своєї пастви, несучи їй смолоскип віри, як не кориться ані царським, ані сталінським, ані гітлерівським сатрапам, як обстоював митрополит єдність східних церков. Він розумів, що єдність церков — це єдність людей, це своєрідний розчин, який робить націю монолітом. Промовисте повчання митрополита Андрея одному з російських ієрархів. Коли ієрархові не вистачає аргументів у дискусії, то він виразно дає зрозуміти, що церковна влада вдасться до послуг світської і все одно перерве започатковані митрополитом об’єднавчі дії. Один із парадоксів сучасного українського життя — те, що навіть зараз чимала частина українського суспільства знає про діяльність митрополита Шептицького з пропагандистської літератури радянської доби. Тому, ймовірно, що на цей фільм Олеся Янчука, як і на попередні його картини, лунатиме критика. Проте “вибілювання історії” буде для неї лише формальним приводом. Річ у тому, що в Україні є сили, які заробляють величезні гроші на прокаті закордонних фільмів, що пропагують насильство й аморальність, тож вони і пишуть потрібні “рецензії”. “Поки що вони замовляють різноманітні перевірки Державної служби кінематографії, насилаючи на неї не лише податкові служби, а й контррозвідку”, — сказала голова державної служби кінематографії Ганна Чміль. За її словами, коли на українському кіноринку регулярно з’являтимуться такі фільми, як “Владика Андрей”, то значно звузиться простір для стрічок, якими нині насичений наш інформаційний простір і які годують чимале коло ділків. Олесь Янчук, попри всі небезпеки, з вірою дивиться у майбутнє фільму “Владика Андрей” і українського кіно. За його словами, восени очікують на появу цього фільму на DVD з титрами іншими мовами. Оскільки фільм уже презентували на кінофестивалі у Каннах (поза конкурсом), то існує англійська версія фільму. Невдовзі будуть титри польською, німецькою та російською мовами.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment