САТАНІВ: МІСТО-КУРОРТ, МІСТО-ЛЕГЕНДА

Ніна ГНАТЮКВідпустка — той благословенний час, коли можеш подорожувати, милуватися красою не відомих досі країв, розкошувати у спілкуванні з цікавими людьми, поринути у звабу морських хвиль або ж непрочитаних книжок. Цього року на мене чекали Подільські Товтри — одне з семи чудес України. Тут, на території державного заповідника, серед вкритих лісами верховин, розташовано кілька санаторіїв, де лікують і чудодійною мінеральною водою “Збручанська”, і лісовим цілющим повітрям, настояним на медових пахощах квітів і трав. Не випадково ж подоляни назвали цей край поетично: Медобори. Під час мого тритижневого перебування в санаторії “Збруч” було кілька цікавих екскурсій. І одна з них — у містечко Сатанів, що за п’ять кілометрів від нашого санаторію.Містечко невелике, лише 5 тисяч мешканців. Недавно славилося воно столітнім цукровим заводом. Закупили нове обладнання,  відсвяткували ювілей. А потім підприємство перейшло у приватні руки, занепало і зараз у вибитих вікнах колись багатої цукроварні видніються голі стіни, чимала територія заростає бур’янами. Не працюють також інші підприємства колишнього райцентру. І тому ті дипломовані спеціалісти, хто зміг влаштуватися у санаторіях хоч би на яку-небудь роботу, добираються туди службовими автобусами і вважають за щастя працювати прибиральниками, робітниками на кухні чи охоронцями.Отож не будемо про сучасне — воно невеселе, як у більшості містечок, звідки в пошуках роботи виїжджає молодь. Звернімося до історичного минулого, а в ньому чимало незвичайних сторінок.Передусім нас цікавило, звідки в цього містечка, що розташоване неподалік кордону Хмельницької й Тернопільської областей, така “сатанинська” назва. Щодо цього є кілька версій.Наприкінці XIX століття відомий історик Юхим Сіцінський висунув версію римського походження назви. Коли військо імператора Траяна захопило Дакію і рушило далі на північ, воєвода Тонілій, проходивши цією місцевістю, спитав своїх воїнів: “Sat an non?” (“Досить, чи йдемо далі?”) Легіонери закричали “Sat” і зупинилися. На кордоні завойованих земель насипали земляний вал і назвали його на честь імператора. Однак давній Траянів вал, що проходить повз Сатанів, як запевняють краєзнавці, насипано набагато раніше, і жодного стосунку до римського імператора він не має.Місцеві жителі переконані, що “сатанинську назву” дали їхньому місту татари, які так і не змогли подолати товстелезних мурів укріплень.Ще одна з версій пов’язана з тим, що аж до середини XIII ст. тут зберігалося язичництво. А офіційна церква усе, що пов’язане зі старими віруваннями та божествами, оголосила поганським, тобто сатанинським.У давні часи Сатанів був багатолюдним містом, від якого нині збереглася міська брама XV ст., руїни замку XIV—XVI ст., унікальна синагога, споруджена 1632 року, а також стародавнє єврейське кладовище, на якому видніються кам’яні надгробки минулих століть із написами й малюнками.В історичних хроніках Сатанів згадано 1404 року, коли король Владислав Ягайло II надав Петрові Шафранцю Сатанів з околицями. Згодом ці маєтки викупив у Шафранця Вітовт і надав Петрові Одровонжеві на таких самих умовах, що підтвердив і король Владислав III 1436 року. Одровонжам ці землі належали до 1523 року, а в XVI—XVII ст. маєтності перейшли до Синявських.Землі ці мальовничі — горби понад Збручем вкриті грабовими лісами, в них було повно грибів, ягід, дичини. Недарма на гербі Сатанова на блакитному тлі зображено оленя — символ мисливства.У Сатанові народився відомий козацький ватаг Северин Наливайко. За іншими твердженнями, він походить із Гусятина, що на Тернопільщині.У XVII ст. місто не раз переживало спустошливі набіги татар. Під час Хмельниччини козаки кілька разів захоплювали Сатанів, а 1651 року поселення так було зруйновано, що міщани тікали аж за Дністер.1672 року турецькі війська знову здобули Сатанів, а через рік польські війська відбили в яничарів місто і його околиці. Знову в турецьку неволю місто потрапило 1676 року. Досі збереглася тогочасна пам’ятка — ікона Христа в місцевій Юр’ївській церкві. Турки порубали цю святиню.1711 року в будинку біля Сатанівського замку перебував Петро I, пізніше там викарбували герб Росії на згадку про цю подію.Що збереглося в Сатанові досі з історичних споруд? Руїни в’їзної брами, замку, синагоги, старе єврейське кладовище. Сюди часто приїжджають науковці з багатьох університетів України та із зарубіжжя, щоб вивчати пам’ятки старовини. Поруч із Сатановим, в селі Слобідці Сатанівській, на високій горі ясніє банями Троїцький монастир. З’явився тут він ще в часи Київської Руси. Спочатку храм був печерним. Дві невеликі келії з кам’яними лежаками, підземна церква збереглися досі. Вхід до цих печер — біля підніжжя скелі, на якій височіє монастир. Саме звідси походив відомий просвітитель XVII ст. Арсеній Сатанівський. Цікавий і такий факт. Свято-Троїцький монастир був відомий і як пристанище єдиного в Україні цеху професійних жебраків. Офіційно зареєстрований, він мав свою символіку, печатку, керівництво. Навесні прошаки розходилися в усі кінці Поділля й Волині, займалися своїм нехитрим ремеслом, а на зиму поверталися до монастиря. У цей цех непросто потрапляли — потрібно було шість років походити в учнях, скласти екзамен і лише тоді стати повноправним членом цеху. А коли жебрак уже не міг приносити свою частину, його довічно утримували в монастирі молодші колеги.Ніхто, певно, сьогодні так часто не згадував би Сатанів, це невеличке містечко, якби не знаменитий курорт поблизу. 1956 року геологи шукали нафту в Подільських Товтрах — чудовій гірській місцині понад Збручем, що протікає за кілька кілометрів. Нафти не знайшли, але з земних надр вдарив потужний струмінь води. Пляшка з цією водою потрапила до рук завідувачки аптеки із Сатанова Ніни Нестерової. Вона почала досліджувати її хімічний склад і, переконавшись, що вода має лікувальні властивості, передала її для ґрунтовних досліджень в Одеський науково-дослідний інститут курортології та фізіотерапії. Так відкрили велике родовище “Збручанської”, справді цілющої, живої мінеральної води.Майже двадцять років життя ентузіастка, сподвижниця Ніна Нестерова оббивала пороги багатьох владних установ, наукових центрів, медичних закладів, щоб домогтися спорудження санаторіїв у мальовничій гірській місцевості, де починаються Подільські Товтри, які далі переходять у Карпати.І справа життя пані Ніни увінчалася успіхом. Подільські Товтри стали державним заповідником. 22 роки тому тут відкрито санаторій “Збруч”, а зараз на курорті функціонують упродовж усього року сім лікувально-профілактичних закладів для лікування урологічних захворювань та органів травлення. Успішно лікують тут також цукровий діабет легкого та середнього ступенів, подагру, інші недуги.Державний заповідник “Подільські Товтри” справедливо називають українською Швейцарією. Це справжній куточок зеленого раю, де ти не лише п’єш джерельну цілющу воду, а й насолоджуєшся медовими пахощами квітів, гірськими краєвидами, благодатною тишею. А в час, вільний від процедур, можна гуляти в лісі, милуватися скелею Кармелюка.Неподалік санаторію “Перлина Поділля” археологи розкопали язичницьке святилище. А на дні Збруча поблизу села Личківці 1848 року знайшли фігуру язичницького ідола Світовида.Це пам’ятка тієї епохи за технікою виготовлення і за сюжетними зображеннями. Скульптура пролежала у воді 900 років. Збручанський Світовид — чотирикутний стовп заввишки 2 м, 57 см із вапняку, важить він 500 кг. Зображення на його гранях поділено на три горизонтальні яруси, що, на думку дослідників, пов’язано з уявленнями язичників про поділ світу на небо, землю і підземний світ. Чотири обличчя богів Мокоші, Лади, Перуна та Дажбога верхнього ярусу увінчує кругла шапка. На другому ярусі зображено своєрідний хоровод людей, які, ймовірно, здійснюють ритуал, присвячений богам. Три грані нижнього ярусу мають зображення Велеса, що стоїть на колінах, тримаючи інші світи. Отже, Збручанський Світовид — своєрідний пантеон язичницьких богів і водночас відображає символічне бачення світу.Позаду залишилися серпневі дні відпустки. Але мрію знову повернутися у цю лісову казку, у благословенні Медобори, старовинний Сатанів, де тихо і затишно, де старезні дерева у розкішних кронах досі вигойдують легенди.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment