«У НАС ЗДІЙСНЮЮТЬ ІРРАЦІОНАЛЬНУ ПОЛІТИКУ»

Так висловився відомий політолог Володимир Фесенко на прес-конференції в УНІАН. Політологи — люди делікатні, а можна було вжити й різкіший термін — політика безглуздого самопоборювання. А як ще назвати кризу, до якої знову привели суспільство ті варіанти, які аналізували на прес-конференції Фесенко і його колеги Кость Бондаренко, Олексій Гарань, Олег Медведєв. Прес-конференція відбулася напередодні офіційного оголошення про розпад парламентської коаліції, вона стосувалася або варіантів нової, або нових виборів. Детально розглядали варіанти коаліції в чинному парламенті в таких форматах: а) БЮТ, НУ-НС, Блок Литвина ; б) БЮТ, Партія реґіонів; в) НУ-НС, ПР; г) НУ-НС, ПР, Блок Литвина, компартія. Усі ці варіанти містять численні мінуси для самих коаліціантів. Тож слід готуватися до виборів? Тут теж не все так просто. Можуть втратити частину електорату, а отже, мандатів, нинішні основні політичні гравці. На демократичні сили може чекати поразка. Але особливо ризикує Президент, адже тепер він і БЮТ стануть очевидними опонентами. Крім того, вкрай низький рейтинг пропрезидентської сили, якою досі був блок НУ-НС. Самого блоку вже не існує, він розколовся, як і фракція. Останній козир Президента — створити блок свого імені й очолити виборчий список. Але й це не гарантує успіху на виборах, навіть якщо до блоку увійде багато центристських сил і національно-демократичні партії. Тож можливе повернення до влади Партії реґіонів. Не дуже вигідний главі держави варіант тривалого існування парламенту без коаліції, тобто зволікання з його розпуском. Адже тоді Юлія Тимошенко і далі очолюватиме уряд, нехай і виконуючи обов’язки прем’єра, — аж до нових виборів і формування нової коаліції.На запитання, чому дехто говорить про пряме президентське правління, Кость Бондаренко зауважив, що у нашому суспільстві звикли багато фантазувати, а президентське правління не конституційне. Володимир Фесенко роз’яснив, що означають його слова про ірраціональну політику. Наші політики ще не навчилися у колег з демократичних країн вести політику раціональну, яка була б спрямована на консолідацію або бодай на пошуки компромісів. У нас звикли до політики чвар, суперечностей, які часто переходять у непристойні сварки. Що правда, то правда…

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment