ЗА ПРАВОМ СИЛЬНОГО

Микола КАРПЕНКО,заступник голови Сумського обласного об’єднання ВУТ “Просвіта” ім. Тараса Шевченка, член НРУ“Росія поводиться з Україною за правом сильного”. Так висловилась місцева російська шовіністка про Голодомор 1932—1933 років. Саме за цим імперським правом намагаються знищити Українську державу, нав’язуючи федералізацію, поділяючи на схід і захід. Та хіба лише з Україною так поводиться Росія?! Що для неї Грузія, Абхазія, Осетія?! Хіба вони мають право на свободу, демократію, не спитавши північного господаря?! Звичайно ж, ні! Війна в Грузії вкотре розвінчала перед світом російську “миролюбну” політику. Брехня рікою ллється з московських телевізійних каналів, не гребують нею і московські високопосадовці. Але мета в Росії одна — розколоти Україну. Ще творці ПіСУАру (Південно-Східної Української Автономної Республіки) 2004 року намагалися відірвати від Матері-України її споконвічні землі, аби приєднати їх до Російської імперії. Сценарій запозичений ще з 1917 року. Тоді так само проголосили Криворізько-Донецьку Республіку. Саме звідти розпочався наступ більшовицьких загарбників на УНР, але експансії 2004 відбутися не судилось, адже міжнародна спільнота на той час вже визнала українську незалежність і сформувалася нова генерація громадян-патріотів.Проте, зазнавши поразки від національно-демократичних сил, п’ята колона Кремля знов намагається розколоти Україну, але вже за гуманітарно-культурним орієнтиром. Заслані провокатори московських центрів на чолі з Затуліним знову зібралися у Сіверськодонецьку, і попри Євроатлантичні прагнення держави нав’язують вступ до ЄЕП під проводом Російської Федерації.Щоб нагадати агентам комунізму про “щасливе минуле”, пересічний громадянин пропонує ознайомитись із життям звичайного селянина із села Погрібки Кролевецького району — Макара Іващенка. Завдяки особистому архіву можна відтворити його долю.Народився він 1890 року в козацькій сім’ї. Закінчив училище, брав участь у Першій світовій війні. Під час бойових дій за Львів рядовий Білостоцького 50-го піхотного полку потрапляє у полон до австрійців. Він день у день описує події, в яких брав участь.Невдовзі після поневірянь у полоні Іващенко отримав повістку на військову службу до Червоної армії з попередженням: якщо не з’явиться на місце призначення у семиденний термін, його покарають, його майно і майно всіх родичів конфіскують на користь родин червоноармійців. Щоденно Макар мусив возити дрова для опалення казарми, про що свідчать позначки в його повістці.Середняк-одноосібник села Погрібки пережив війну і вів господарство, щоб забезпечити родину всім потрібним.Особливо поліпшилося життя тоді, коли продрозверстку замінили продподатком. Сподівання на краще майбутнє додавало впевненості.Діти підростали, закінчували школу, але з 1930 року розпочалася нова хвиля нищення селянства. Через те, що Макар Іващенко відмовився вступати до колгоспу, його було взято на облік, а це примушувало здавати до громадської комори зерно, м’ясо, овочі, платити грошовий податок. Знесилена цим родина не могла виконати всіх зобов’язань, і тому з хати забрали (на що є ордер)  майже все: ситець — 2 метри, рушник вафельний — 7 метрів, 5 штук селянського полотна.Для міста Ленінграда контора, яка працювала у Кролевці, забрала 40 кг цибулі, 64 кг огірків, 40 кг помідорів. Щомісяця надходило дедалі більше розпоряджень на примусову здачу сільгосппродукції, і це змусило селянина вступити до колгоспу. Переживши Голодомор 1932—1933 років, родина таки працювала у колгоспі. 1941 року магістрат Кролевця видав платіжне повідомлення № 302 райстрахінспекції, за яким зобов’язали до 1 жовтня 1942 року заплатити 29 рублів 30 копійок. Збереглися повідомлення про здачу німецькому командуванню хліба: 100 кг упродовж доби. Так нащадок козаків Макар Іващенко мусив важко працювати на різних окупантів. Його діти воювали в Червоній армії, а після визволення села Погрібки, 1943 року забрали дочок на відбудову шахт Донеччини.Гірко передивлятися пожовклі документи, що свідчать про тяжке життя українців під владою комуністичних і фашистських окупантів.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment