Степан СТЕЛЬМАЩУК, професор, м. ЛьвівЯкось 5 канал обговорював питання про майбутній державний устрій України — унітарний чи федеративний. Найзавзятішим прихильником федеративного був історик Толочко: нехай Донбас говорить російською, а захід України — славить Бандеру і Шухевича.Стосовно Донбасу аргументи прості: росіяни тут живуть на своїй етнічній території, бо колись це були дикі степи, якими розгулювали азійські орди, нічия земля, яку й заселили росіяни (?!). А Західну Україну історик обмежив Бандерою і Шухевичем. Але до Бандери і Шухевича ми йшли через любов до наших князів Володимира Великого і Ярослава Мудрого, гетьманів Богдана Хмельницького, Івана Виговського, Івана Мазепи, через національні ідеї Тараса Шевченка, Михайла Грушевського, Симона Петлюри, через саможертовність героїв Крут… І все це лише підсилює наші прагнення соборності, а не окремішності.Все це історик Толочко, напевно, знає краще за нас. Він, як судимо з його слів, любить Україну, але якоюсь ніби відчуженою любов’ю, специфічною. Тож західноукраїнці дали б йому на його федералістичні прагнення відповідь словами Івана Франка:Ти, брате, любиш Русь,Як хліб і кусень сала, —Я ж гавкаю раз в раз,Щоби вона не спала.Ми дивуємося, пане Толочко, що приспані чужинецькою ідеологією Ви й досі не прокинулися.
