ДЕРЖАВНИЙ ЗЛОЧИН У СИСТЕМІ ОСВІТИ?

Володимир ФЕРЕНЦ,м. Івано-ФранківськЦьогорічне державне тестування ненароком виявило доволі неприємну проблему української системи освіти. Виявляється, в Україні є школи, випускники яких не знають державної мови в обсязі, достатньому для проходження тестування. Не знають вони української не тому, що не здатні її опанувати, — такий результат гарантує програма вивчення мови. Ідеться про так звані школи з національною мовою викладання. Саме вони і батьки випускників цих шкіл вимагають тестування національними мовами. Мотивувати це можна чим завгодно — правами національних меншин чи правами людини, але великої державної проблеми замаскувати не вдасться. Частину молодих громадян нашої держави свідомо і програмно позбавляють конституційного права повноцінно оволодіти державною мовою. Щодо цих молодих людей це цинічний злочин, адже без досконалого володіння державною мовою вони не зможуть досягти високого соціального статусу, не стануть успішними в громадському й політичному житті, бізнесі. Ілюзія, що скрізь у престижних галузях суспільної діяльності домінує російська. Це тимчасова ситуація, яка розвіється водночас з останніми ознаками колоніального статусу України. Сучасні політичні суперечності й боротьба свідчать про важкий, але неухильний процес звільнення України з-під чужої опіки і впливу. Невдовзі Україна стане однією з успішних європейських країн з власним потужним культурним полем і громадянами, які не матимуть проблем зі знанням мов і шануватимуть мову держави. Дехто скаже, що це фантастичний прогноз. Але це нормальне бачення статусу громадянина. А обмеження конституційного права досконало опанувати державну мову — злочин проти конституційного ладу. Ні Конституція, ні законодавство України не предбачають функціонування в нашій країні угорських, молдавських чи російських шкіл. Усі школи, навіть приватні, за статусом українські. В усіх школах вивчення мови, культури національних меншин чи поглиблене опанування математики чи англійської не повинно негативно позначатися на головній меті загальної освіти — вихованні повноцінного українського громадянина. Повноцінний громадянин — це людина із сучасним патріотичним баченням власної держави незалежно від особистої національної належності й реґіону походження; людина, яка поважає національну історію, символи та інститути держави попри ставлення до осіб при владі та знає конституційні обов’язки.Якщо система освіти мовами меншин більше нагадуватиме освіту в іноземних школах, то які громадяни вийдуть із стін цих шкіл? Яку Україну вони будуватимуть? Закладаючи мовну міну у вигляді дискримінації державної мови під систему державної освіти, знімаючи галас за другу державну, ті, що звикли бути “завжди зверху”, старанно вчать власних дітей української й англійської з розрахунку, що вони згодом змінять їх на керівних посадах і в бізнесі. Колотнеча з мовою потрібна політикам для того, щоб посіяти розбрат серед людей, щоб легше ними керувати, щоб вони не знали, чиїх батьків діти і натовпом ходили недовченими заробітчанами Європою чи опинялись перед зачиненими дверима вищої освіти з готовими плакатами цих політичних сил.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment