МІСТО, ЯКЕ МИ ВТРАЧАЄМО

Віталій Коваленко, голова громадської інспекції Київської міської організації Українського товариства охорони пам’яток історії та культури,журналістЗакінчення. Початок у ч. 33, 34 за 2008 р.2008 року УНР виповнилося 90. Уявимо тепер, якою була б Україна порівняно із сучасними Польщею й Фінляндією, які у ті роки відстояли незалежність і вийшли зі складу більшовицької Росії.Водночас зі знищенням людей знищували й українські пам’ятки історії та культури. Так, у старовинному Києві на місці Михайлівського Золотоверхого собору (1108—1113) вирішили встановити стометровий пам’ятник Ульянову-Леніну. Собор 1936-го висадили у повітря. Перед тим кілька фресок демонтували для музеїв Ленінграда й Москви, де вони перебувають досі. Готували до знесення й Софійський собор (1037), та, на щастя, Франція не дозволила вчинити цей вандалізм. Встановити пам’ятник Леніну завадила Друга світова війна. Роботи з реконструкції Михайлівської площі зупинено 1940 року. Зосередимося на мапі “Пам’ятки Києва, знищені у ХХ столітті” (ГУГК СРСР 1991, кооператив “Картінформ”, 1991), яку склала й описала історик-архівіст, києвознавець Людмила Проценко. Згідно з картою Людмили Андріївни, за роки існування комуністичної системи лише в Києві було знищено 103 храми. Але ця цифра не остаточна.Ось лише кілька соборів, які спорудили наші предки і зруйнували ленінсько-сталінські ідеологи: собор Успіння Києво-Печерської лаври (1073—1078) — усипальниця київських князів. 1941 року комсомольці-підпільники під проводом І. Кудрі зруйнували його вибухівкою. Вибух був настільки потужний, що дивом не завалилася лаврська дзвіниця. Собор відбудовано у перші роки незалежності.Церкву Богородиці Пирогощої (1132—1136) зруйновано у 1930-ті роки, відбудовано за незалежної держави.Трьохсвятительську (Василівську) церкву (1183) зруйновано у 1930-ті роки. На її місці зведено будинок Київського міського комітету комуністичної партії України (вул. Десятинна, 8). Братський монастир, заснований 1616 року (Контрактова площа, 26). Собор Богоявлення — 1693 р., архітектор Й. Старцев, іконостас — 1825 р., архітектор А. Меленський та дзвіниця — 1759 р., архітектор С. Ковнір. Підірвано 1935 року з другої спроби. На його місці побудовано корпус Військово-морського політичного училища (нині Києво-Могилянська академія).Церкву Святих Петра і Павла та дзвіницю 1640 року (вул. Притисько-Микільська) розібрано у 1930-ті роки.Китаївська пустинь Києво-Печерської лаври, заснована у ХVІІ ст., урочище Китаїв Голосіївського лісу. Дзвіницю 1768 року знищили у 1920-ті комсомольці (за свідченням ченців). Троїцьку церкву ХVІІ ст. у 1950-ті роки, розібравши бані, перетворили на складське приміщення школи садоводів. Церква Різдва Христового, 1814 р., архітектор А. Меленський (Поштова площа). 1861 року в церкві було встановлено труну з прахом Т. Шевченка під час перевезення його з Петербурга у Канів до місця поховання. Зруйновано у 1950-ті. Відбудовано у перші роки незалежності.Троїцька церква на кладовищі, 1855 р. (Замкова гора). Зруйновано 1945 року.Спасо-Преображенська пустинь, 1872 року (Мишоловка), мала Преображенська церква із дзвіницею, Лаврський некрополь, печери та Святий колодязь. 1938 року зруйнували Храм Преображення Господнього, а протягом 1970—1980 рр. ліквідували Лаврський некрополь та інші споруди монастиря. Іонівський (Свято-Троїцький) монастир, 1864 року (Звіринець). Зруйновано в 1930-ті. Іонівську церкву 1964 року керівники Центрального республіканського ботанічного саду АН УРСР вирішили перетворити на приміщення для гербарію. Я як працівник ботанічного саду за сприяння Академії наук разом із художником Василем Чегодаром зробив усе, щоб церкву не зруйнували. Центральну баню залишили. Сучасні священики Московського патріархату добудували нові бані. Тоді руйнували й будівлі, що були пов’язані з історичними подіями, видатними людьми, оборонними спорудами, ландшафтами, могилами тощо. Щоб уявити, які будівлі комуністи-архітектори зносили, наведу кілька прикладів. Так, у немилості опинився готель “Європейський”, споруджений 1856 року (архітектор О. Беретті) біля Царської площі (нині Європейської), зруйновано 1978-го. На його місці бульдозерами вибрали третину гори парку “Володимирська гірка”, закладеного 1830 р., потім спорудили музей Леніна. У незалежній державі музей перетворили на Український дім. На мою думку, ця неестетична будівля потребує перебудови в українському стилі, щоб відповідати сучасній назві; будинок (вул. Жилянська, 20), де в 1913—1914 рр. містилися редакції українських часописів “Дзвін” та “Сяйво”, знесли у 1970-х роках; житловий будинок на Полтавській вулиці, споруджений у стилі українського бароко на поч. ХХ ст. (архітектор В. Кричевський), було знесено 1987 року;будинок І. Гудовського (Думська площа, нині Майдан Незалежності), у якому в різні роки жив Т. Шевченко, зруйнували 1978 року;будинок І. Юскевича-Красківського (вул. Ірининська, 10), де 1859 року перебував Т. Шевченко, зруйнували 1974 року;будинок на вул. Маріїнсько-Благовіщенській, тепер Саксаганського, 67, у якому 1907 року мешкав видатний український письменник, мовознавець Б. Грінченко, зруйнували у 1960-ті роки;будинок-музей народної артистки України М. Заньковецької (вул. Велика Васильківська, 121) 1983 року, за згодою секретаря компартії України В. Щербицького, знесли. Після втручання громадськості 1989 року відбудували. За комуністичної влади це був перший і останній випадок, коли комуністи визнали свій злочин і відбудували музей;історичні місцевості Кожум’яки та Гончарі на Подолі 1985 року знесли під забудову нового житлового масиву;Змієві оборонні вали, споруджені у V ст. в урочищі Феофанія, бульдозерами зруйновано в 1960-х роках;курган V ст. на вул. Московській зрізали бульдозером 1980 року;урочище Китаїв Голосіївського лісу (Китаївська пустинь) — поселення V—VІІ ст., городище Х—ХІІ ст. з курганним могильником (до 400 поховань) — єдиний у Європі археологічний комплекс із трьох найменувань. За моїми наполяганнями, у радянські часи Київський міськвиконком узаконив як археологічний заповідник “Китаїв”. Проте сучасна Київська влада не включила його до Національного природного парку “Голосіївський”, який створили на базі Голосіївського лісу. Нині існує загроза знищення заповідника міською забудовою. Україна частково відбудувала головні храми Києва, які зруйнували за Радянського Союзу, — за наші гривні. А ті церкви, що тепер будує Московський патріархат у Києві й у всій Україні, — теж за наші колишні совєтські рублі, що забрала Москва з наших ощадних книжок. Не забуваймо, що кожна куплена свічка в церквах Московського патріархату допомагає Москві!

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment