З 25 вересня у музичних крамницях з’явився другий альбом вінницького гурту “ТІК” “ТиХИЙ”. У багатьох цей гурт у складі Віктора Бронюка (вокал, лірика, акордеон), Євгена Зикова (клавішні), Олександра Філінкова (барабани), Олексія Ліманця (бас-гітара), Яна Нікітчука (труба), Сергія Шамрая (тромбон), Олександра Пінчука (гітара) з кінця 2006 року викликає жвавий інтерес. Україна неоднозначно відреагувала на появу дебютної пісні гурту “Олені”, думки, як завжди, розійшлись. Хтось приписував пісні політичний підтекст, когось шокувала простота й наївність, але про пісню всі говорили, і в цьому була маленька перемога гурту “ТІК”. Цю пісню, як і багато нових, можна почути всюди: вона лунає з автомобілів, в офісах і просто на вулицях під гітару. А знамениті “Бєлиє рози” у виконанні гурту “ТІК”, стали запальною вінницькою полькою.
— Поза сумнівом, гурт “ТІК” — найяскравіше відкриття у постпомаранчевій українській музиці. Країна заговорила про вас після презентації пісні “Олені”, яка відбулася наприкінці 2006 року. Яким був ваш шлях до такої гучної прем’єри?— Не скажу, що він був тернистим. Ми бачили мету, зібралася команда однодумців, і ніхто не слухав нічиїх порад — ми вперто працювали. У групи “ТІК” не було ні модного продюсера, ні протекції влади — лише наполеглива праця, віра у справу. Усе це робило шлях до поставленої мети значно коротшим.— “ТІК” презентував свій дебютний альбом “ЛІТЕРАDYРА”, до якого увійшло 11 пісень та два бонусні відео. Чи сподівалися ви на такий успіх? Багато пісень молодь знає напам’ять, деінде навіть вигадують продовження текстів.— Ми завжди прагнемо робити цікавий і високоякісний продукт. Наші пісні дають слухачеві сукупність образів, тож кожен може намалювати в уяві картинку. І доки людина творить, доти їй цікаво. Та мимоволі хочеться продовжити історію чи сюжет, і це в поєднанні з доступними соціальними темами наближає пісні до життя. У нашій творчості немає агресії.— Ставлення до Ваших пісень неоднозначне: хтось вважає їх примітивними, хтось — непристойними. Як Ви самі характеризуєте власну творчість, якого результату мрієте досягти?— Ми дуже любимо свою роботу і вкладаємо в неї сили і натхнення, тому цінуємо кожне досягнення і визнання гурту. А найвища мета нашої діяльності — вдячна аудиторія, яка приходить до нас на концерти.— Чи берете Ви участь у віртуальних проектах, пов’язаних із популяризацією творчості гурту “ТІК”?— У мене є сторінка в “Однокласниках”, а ось наші прихильники, наскільки мені відомо, достатньо активно спілкуються і “В контакті” і в ЖЖ і на Last FM.— Як Вас сприймають колеги? Хтось допомагає, чи навпаки — ставить “палки в колеса”?— Про це краще запитати у них самих. Не люблю порожньої балаканини. Для мене не має значення, хто і що говорить. Ми просто робимо свою справу.— Всеукраїнський тур “Байки про оленів” наробив багато галасу навколо вашої творчості, створив масу легенд і чуток. А що запам’яталося вам, які цікаві ситуації траплялися, де вас найтепліше зустрічали?— Дуже важко розповісти про тур кількома реченнями, про це можна було б говорити безкінечно. Це був наш перший тур, і кожне місто для музикантів було по-своєму цікавим і залишило безліч спогадів. А стосовно сприйняття, то майже всі концерти в рамках туру закінчувались “бісом”.— Коли саме і де відбулася презентація нового альбому, скільки пісень увійшло до нього?— Назвали його “ТиХИЙ”. До альбому увійшло 13 пісень та чотири бонусних відео. Презентація відбулася 25 вересня в київському клубі “Докер Паб”.— Українська народна пісня “Ой піду я на гору крутую” стала хітом. Здається, спочатку Ви не планували включати її до нового альбому, чому змінили думку?— Придбайте альбом і зрозумієте. Ми цю пісню давно співаємо, але якось товариш спитав, чому не виконуєм її на концертах. Ми вирішили поекспериментувати. Людям подобається. У пісні немає нічого такого, лише гра слів. Перед цією піснею я завжди роблю підводку, наприклад: люди, зараз може комусь щось здатись, але не поспішайте викликати міліцію.— Чи плануєте вже з новим альбомом гайнути за кордон — в Європу, Росію чи Сполучені Штати? Може, спробуєте свої сили на “Євробаченні”?— Ще не вирішили, поживемо — побачимо.— Певно, вже маєте плани й на майбутнє. Є концепція третього альбому, пісні? Можливо, плануєте змінювати стиль?— Спочатку презентуємо другий альбом, побачимо, як його сприймають слухачі. Потім вирішимо, що робити далі, час покаже.— Що Ви побажали б українській громаді? Де, на Вашу думку, заховано ключі від добробуту українців? — Не мрійте все своє життя, а хоч раз поживіть у своїх мріях, але зробіть для цього що-небудь. А ключі — в руках кожного з нас.Розмовляв Євген Букет
