ДЕМОКРАТІЯ ПО-УКРАЇНСЬКИ, або ДЕ ЗАКІНЧУЄТЬСЯ ЛІС?

Петро КЕРЕЗ,м. КиївСучасний вітчизняний політикум, здається, безповоротно втрачає інтригу. Навіть незважаючи на оновлений дизайн телешоу та зусилля Савіка Шустера, висновки “незалежних” політологів і соціологів, кульбіти оточення й помічників нинішніх лідерів. Відродиться чи не відродиться союз НУ-НС і БЮТ? Буде чи не буде коаліція з Партією реґіонів? У Литвина козирна карта чи він блефує? О котрій годині очікувати указу Президента про розпуск Верховної Ради? Підігріваючи один одного, учасники дійства так захопилися собою, що не помічають, що глядачі давно зайняті своїми справами. Як кажуть, гардероб закрився, хіба що “суфлери” Савіка попри сцену… Щоправда, на телеекрані відсотки черговий раз формують “думку народу”.Але ж ми прокричали на весь світ: віддаємо перевагу загальнолюдським цінностям, істинним демократичним засадам, повертаємо політиці людське обличчя… Тоді як почувається вільнолюбна панянка у державі, що у центрі Європи? За усіма канонами, у неї, принаймні з 2004-го, єдиний вибір — стати під вінець з народом. Демократія і Народ — союз навіки й щастя у домі! Але підхмелені Майданом весільні старші й молодші дружки забули про свій статус, ще й самі пхаються на рушничок. Вони — за нареченого! Навіть якийсь ЄЦ замість того, щоб чемно потримати свою свічку, і то й… під вінець. Бо він найбіліший, найпухнастіший, найостанніший… і найкраще підходить панянці! Давай нові дострокові вибори! Схоже, що справжньому шлюбові не відбутися, а розрахунок на те, щоб інтелігентна європейська панянка, доки не обтоптали сукню, швидше забиралася геть.Думаю, що і в першому випадку, коли важливіша вистава, аніж глядачі, пояснення не в тім, що народ збайдужів, хоч і цю мету переслідують. Важливіше — усе поставити на грань безглуздя, щоб демократія теж мала вигляд безглуздя. І прикладів цього не треба довго шукати. Для тебе, читачу, не відкриття, адже 17 років чуєш, як стверджують про велику любов до рідної неньки-України, як багато говорять про почуття обов’язку, а про відповідальність згадують мимохідь. Чому? Бо почуття обов’язку можна нав’язувати, а відповідальність людина бере на себе сама. Хто ж собі ворог?! Як зауважив екс-президент Леонід Кравчук, у країні по суті при ділі лише виконавча влада (як працює, це вже інше питання), а всі решта на кожен півкрок уряду вчать і кплять… Це ж легше, відповідальністю не пахне. Можна не сприймати прем’єра, можна її не любити, але ж дайте донести тягар відповідальності хоч до якоїсь межі!Хочеться, як закарпатці, запитати: а ко в хижі ґазда? Для багатьох простих людей не питання, чи відновиться демократична коаліція. Вони ж мудрі, й бачили: вже спочатку на неї не було налаштованості. Просто за широку тоді не сторгувалися. Консолідованої влади не було й не буде, якщо і з’явиться у новому форматі парламентська коаліція. Ми не на те вчилися…А сьогоднішні ультимативні торги хіба не викликають сміху? Відмініть голосування, скасуйте п’ять законів! Скасували! Ні, ще не все, скажіть, що не підете на президентські вибори… Було б смішно, якби не гірко.Народ почав заважати власній політичній “еліті”, згадую слова поважного господаря з Чернігівщини. До речі, ніхто на нього не очікував і на Майдані, як не сподівався побачити ще й таку хвилю протестів! Але все швидко забулося, бачите, складається враження, що ми для них уже всі вимерли, підсумував співрозмовник. Мародери у пошуку єдині, а коли вже пожива й здобич — миру немає. Вочевидь, що у цьому гірка доля істини. Прагнення влади затьмарює розум. Бо ж справді, як можна було за короткий термін змарнувати такий потужний запас енергії мас? Однозначно, накопичена Майданом під помаранчевими, білими стягами із сердечком чи голубими, вона націлювала на поліпшення життя у власному домі — на Прикарпатті й у Донбасі, в Криму й на Поліссі, Слобожанщині й Закарпатті. Але це сприйняли прямолінійно — збагачення для власного дому, для власних діток і родини в Україні й за кордоном. Нині й словом прагнуть не обмовитися, що 7 мільйонів співвітчизників — у вигнанні, як і про те, щоб повернути дієздатну частину населення на батьківщину. Для сучасного політичного процесу електорат втратив ціну.Коли вдатися до аналізу ситуації, то її відтворює дитяча пісенька-забавка: “Ось за деревом дерево і закінчується ліс. Ой, ні! Там ще — дерево, а за деревом дерево і закінчується ліс. Ой, ні! Там ще…”Були дочасні вибори. На черзі — нові дочасні. Це ж демократично! Нічого доброго Україні та її люду (знову згадали!) вони не несуть, стверджують представники провідних політичних гравців у нинішньому парламенті. Вибори потрібні, звучить протилежна думка, але не дуже переконливо й конкретно — кому?! Треті потирають руки: а Тимошенко прем’єром не буде — ось результат. Четверті приєднують голос: люди не прийдуть, бо їм це таргановисько просто набридло.Повертаюся до розмови з господарем-поліщуком. Сьогодні не вибори потрібні, а вибір… Мудрий чоловік казав: царство, яке воює саме з собою, перетворюється на ніщо. Пам’ятаєте, в окремих країнах законодавців зачиняли у залі засідань на кілька днів і залишали сніп льону: дійдуть спільного рішення — хай палять льон. Пішов дим — відчиняли. У нас хочеться усіх зверхників зачинити. Без диму! Хай роблять вибір, щоб люди врешті почали жити. Подібні, навіть радикальніші думки вже лунали раніше. Вони зріють в українському суспільстві. Бо те, що відбувається, суперечить людській гармонії. Те, що прагнуть сьогодні називати українською демократією, насправді керований хаос. Автори цієї новоявленої теорії відомі, а її реалізатори на кожному етапі прагнуть тримати мотузочки, щоб громада виконувала роль тільки слухняного інструмента, щоб вона без роздумів сприймала всіх проголошених “месій”, “зрадників”, “апологетів” дикого Заходу чи “імперської” Росії, жила лише сьогоднішнім. І ніхто не зверне погляду в минуле, коли, здавалося, у найгіркіші, найважчі часи українська громада піднімалася з колін, відроджувалася духом і ставала на прю. Вочевидь і тепер заколихані безвідповідальністю і вседозволеністю не споглянуться творці “хаосу”, що руйнує не лише українство, а й гармонію Світу, як рознесе його вщент хвиля волі народної…

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment