Віталій КОРЖ,народний депутат України(фракція БЮТ)Проїжджаючи рідною Чернігівщиною, із сумом дивлюся на поля, порослі бур’янами, а подекуди й кількарічніми чагарниками.Важко знайти переконливішу рекламу нашої безгосподарності. Ідея раціонального використання сільськогосподарських угідь, які впродовж тривалого часу не обробляють, виникла у моїй депутатській команді з “подачі” помічниці Ніни Слєдовської. Разом із пані Ніною, досвідченим юристом, депутатом районної ради, ми не лише вивчили проблему, а й розробили технологічну схему у певній ніші аграрного сектору. Схема дуже проста, вона ґрунтується на використанні власних можливостей сільських мешканців і ресурсів зарослого бур’янами лану. Ми пропонуємо “обробляти” його за допомогою тварин сільськогосподарського призначення. Не треба одразу вибухати саркастичними зауваженнями. Адже всі ми не можемо обійти один з основних законів технології: “Структура обробного інструмента повинна бути адекватною структурі оброблюваного матеріалу”.А яку структуру оброблюваних матеріалів маємо у вигляді багатолітніх заростей на полях? Низькоросле різнотрав’я, високорослі бур’яни, кущі, молоді дерева. Отже, і структура “інструментів” повинна бути відповідною: вівці, кози, верблюди.Не поспішайте лякатися верблюдів в Україні, бо гірших умов життя, ніж у Казахстані, де річна амплітуда температури повітря становить 80 градусів (від +40о С влітку до –40о С взимку), їм годі очікувати. Із козами також зрозуміло: невибаглива тварина дає молоко, що має лікувальні властивості, та особливу пряжу, що високо цінують знавці. Порослі різнотрав’ям та низькорослими бур’янами землі — це прекрасні безкоштовні харчі, передусім для овець. Упродовж тривалого періоду українці вирощували овець, і Чернігівщина займала у цьому не останнє місце. У селян в господарстві були вовна і м’ясо. Вівці — тварини справді невибагливі, знаходять собі їжу на пасовищі навіть після великої рогатої худоби, майже завжди дають приплід з двох ягнят. Один знайомий господар розповів, що утримуючи 1 000 голів овець, за рік отримав від держави допомогу понад 75 тис. грн, реалізував майже 4 000 кг вовни, близько 20 000 кг м’яса. Із господарської точки зору, у вівці високо цінують усі органи: шлунок використовують у молочно-переробній промисловості, кишки — для виготовлення ковбасок мисливських, залози і жовч — у медицині. Вовну і шкуру використовують у легкій промисловості. Крім того, під час випасання вівці розпушують верхній шар ґрунту й угноюють його.Розведення верблюдів не більш екзотичне, ніж вирощування страусів, мода на які призвела нині до значного збільшення страусиних ферм в Україні. У здійсненні ідеї розвитку господарств за рахунок вівце-верблюдного тваринництва мають бути передусім зацікавлені молоді люди. На жаль, за інерцією, навіть наше традиційне тваринництво відчуває кадровий голод. За даними Асоціації “Укрм’ясопродукт”, у цю галузь майже не приходять молоді спеціалісти впродовж кількох недавніх років, а 65 % працівників тваринництва — це люди віком понад 50 років.У ЗМІ багато інформації екологів про шкідливість їжі, одягу й матеріалів, виготовлених із синтетичних компонентів, тоді як вартість деяких із них вже перевищує ціну натуральних. Чи традиційний овечий кожух українця треба привозити лише з Туреччини?
