КОЛЕКЦІЯ ІНАКОДУМСТВА

Євген БУКЕТ“Український періодичний самвидав і неформальна преса 1964—1991 років”. Таку назву має виставка, що триває в Музеї української звитяги НаУКМА. В основі виставки — колекція журналіста Вахтанга Кіпіані та зібрання бібліотеки НаУКМА, окремі видання, що її передали на виставку Тарас Возняк, Йосиф Зісельс, Сергій Одарич, Олесь Пограничний та ін. На виставці представлено періодичний самвидав 1960–70-х років та неформальну пресу 1980-х—початку 90-х років, часописи, які видавали українці за кордоном.Перші спроби зібрати зразки самвидаву та неформальної преси робили ще під час перебудови представники державних бібліотек, освітніх установ, приватні особи. Відомо і про стійкий інтерес до неформальних видань закордонних установ, зокрема, дослідницький відділ Радіо “Свобода” в Мюнхені, Бібліотеки Конґресу США у Вашингтоні, Української Пресової Агенції в Лондоні, архіву Бременського університету, Каліфорнійського університету в Берклі, Міжнародного інституту соціальної історії в Амстердамі тощо. В Україні не було центрів, які спеціально займалися збиранням і дослідженням цього різновиду преси, тому український періодичний самвидав розсіяний по світу в десятках окремих колекцій. Найбільші — у ЦНБ ім. В. Вернадського, Архіві-музеї українського самвидаву “Смолоскип” та в колекції Вахтанга Кіпіані. Цього року Наукова бібліотека НаУКМА виступила з ініціативою створити на своїй базі центр досліджень українського самвидаву і ввести спеціальні курси для студентів, охочих працювати над цією темою. Основою Могилянського зібрання може стати саме колекція Вахтанга Кіпіані, а першими фондами — експонати виставки. На це сподівається директор Наукової бібліотеки НаУКМА Тетяна Ярошенко.Історія періодичного самвидаву в Україні починається у першій половині 1960-х. Рукописні та машинописні часописи й вісники були доволі поширеним явищем у студентських аудиторіях і колах інтелігенції під час хрущовської відлиги. Саме тоді виникає політичний самвидав, що став свідченням формування ідеології нового покоління борців за самостійну Україну. 1964 р. підпільна націоналістична організація “Український Національний Фронт” видала перше число машинописного журналу “Воля і Батьківщина” (до 1966 року вийшло друком 16 чисел). Згодом під егідою “Української загальнонародної організації” побачив світ журнал “Український вісник”. У січні 1970-го львівський журналіст В’ячеслав Чорновіл розпочав видання іншого “Українського вісника”, що став найвідомішим органом незалежного слова за радянських часів. Спогадами на відкритті виставки ділився, зокрема, Євген Сверстюк — редактор газети “Наша віра”, який відбув покарання за видання і розповсюдження газети. Попри арешти, періодичний самвидав продовжував виходити в 70-х роках. На виставці представлено 15 видань цього періоду.У другій половині 80-х політична ситуація в СРСР змінилася. Перебудова створила умови, в яких запити до нової інформації значно перевищували запропоноване офіційною пресою. Водночас суворі покарання за інакодумство втратили невідворотність. Тож почали виходити численні видання неофіційної преси. Найбільшими центрами її виготовлення були Київ (близько 250 назв), Львів (понад 100 назв), Житомир, Луцьк, Дніпропетровськ, Одеса, Харків. Прикметно, що самвидав виходив і в маленьких містечках і навіть селах — Снігурівці на Миколаївщині, Куровичах на Львівщині, Тернах на Сумщині, Острові та Великих Бірках на Тернопільщині, Дубовому на Закарпатті, Родниковому та Новокльоновому в Криму. Друк здійснювали напівпідпільно.Певні видання мали антирадянський характер, інші були новою для радянського простору формою свободи, що іноді межувала із самодіяльністю. На виставці представлено видання різних ступенів опозиційності — від видань РУХу та УГС до екологічних, гумористичних, еротичних газет. Також виставлено партійні, політичні видання та видання громадських організацій — Товариства Лева, “Меморіалу”, ТУМ; газети національних спільнот — євреїв, вірмен, кримських татар, культурологічні, музичні, літературно-мистецькі, фензіни; релігійні видання — УАПЦ, УГКЦ, протестантів, РПЦ, “білого братства”; дитячі, молодіжні та студентські листки, розважальні, комерційні газети, видання діаспори, могилянський самвидав.Виставка триватиме до 25 листопада. Під час її роботи планують, зокрема, презентацію каталогу самвидавної та неформальної преси, Кривенківські читання, семінар для студентів-журналістів, вечір пам’яті Г. Політковської, презентацію книжки З. Антонюка, презентацію журналу “Ї”, вечір Харківської правозахисної групи, вечір “Коло Набоки”.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment