Надія ОНИЩЕНКОСеднівська осінь — неповторна. Кожного, хто приїздить у садибу Лизогубів, вона повертає до вічної гармонії Всесвіту. Цей “неначе й справді рай” надихав на творчість не лише Тараса Шевченка, Леоніда Глібова, Тетяну Яблонську, а й сучасних митців, які з 1964 року мають можливість побувати в Будинку творчості “Седнів” Національної спілки художників України.Першу згадку про Сновськ (з XVI ст. Седнів), датовану 1068 роком, знайдено в Іпатіївському літописі. У часи Київської Русі це був центр Сновської тисячі та одна з найукріпленіших фортець Чернігівського князівства. Під час визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького Седнів стає центром козацької сотні, а з 1786 року — центром волості Чернігівського повіту. 940-річчю першої літописної згадки Седнева та 85-річчю заснування Чернігівського району й було присвячене Всеукраїнське літературно-мистецьке свято “Седнівська осінь”.Наприкінці XVII ст. Седнів став маєтком чернігівського полковника Якова Лизогуба. Пам’ять про славетний козацький рід збереглася у кількох будівлях — мальовничому архітектурному ансамблі. Георгіївська церква (XVII ст.), розташована на давньоруському городищі, належить до найкращих витворів народної архітектури. Воскресенська церква (1690 р.) — родинний храм-усипальниця Лизогубів — один із ранніх зразків українського бароко на Лівобережній Україні. Успенську церкву побудовано у XIX столітті. Кам’яниця (1690 р.) — пам’ятка мурованої цивільної архітектури.Її замальовував Тарас Шевченко. Вперше він відвідав Седнів на запрошення Андрія Лизогуба 1846 року, вдруге — 1847-го. Тут Тарас Григорович написав портрети Іллі Івановича й Андрія Івановича Лизогубів, створив акварельні малюнки “Коло Седнева”, “Чумаки серед могил”. 1904 року за ініціативи Федора Лизогуба на кошти, зібрані населенням, у парку садиби споруджено один із перших пам’ятників Кобзареві в Україні.Гостей свята зустрічає Яків Лизогуб (актор Олексій Биш). Урочистим покладанням квітів до пам’ятника Тарасу Шевченку відкривають урочистості голова Чернігівської облдержадміністрації Володимир Хоменко та керівник апарату Володимир Приходько. На свято приїхали Левко Лук’яненко, Павло Мовчан, Микола Жулинський, Ярослав Вантух, Іван Драч, Володимир Яворівський, Анатолій Авдієвський, Віталій Корж, Лесь Танюк, Михайло Чечетов, керівники мистецьких осередків з різних областей України. Біля пам’ятника “Козацька пісня” Андріяна Балога, відкритого торік, слухали кобзаря-лірника з Чернігівщини, лауреата Національної премії імені Тараса Шевченка Василя Нечепу. З “гори високої” годинами можна милуватися ліричним пейзажем, який відтворив Леонід Глібов і Микола Лисенко у пісні “Журба”. В альтанці цю пісню виконав хор обласного філармонійного центру (соліст — заслужений артист України Володимир Гришко). Тихо кружляє осінній листок — так тихо і повільно, неначе боїться порушити натхненну красу. Урочистості тривають. Голова Національної спілки художників України Володимир Чепелик зі скульптором Костянтином Добрянським відкривають пам’ятник Леоніду Глібову.На святі, крім виставки народних майстрів і художників, крім короваїв і садиб можна подивитись на чудові виступи народних артистів України Валерія Буймистра й Анатолія Паламаренка, співаків й танцюристів. Приємно вражає організація Седнівського свята. Жодна з представлених садиб не повторювала іншу: були тут земська лікарня, земська школа з костюмованими дійовими особами; сімейні альбоми; жниці, куховарки в автентичних українських костюмах. Розмаїття сорочок, хусток і візерунків, на думку чоловіків, лише підкреслювало жіночу привабливість. Усі учасники дійства змогли скуштувати короваю й козацької юшки, проголосувавши за найкращі.Свято закінчилося, але не хотілося від’їжджати з цього осіннього парку, оповитого філософською задумою бабиного літа. Ми намагалися зберегти в пам’яті, на фото зупинену в ритмі напружених буднів мить.
