Петро КерезБіда з нашою українською “агротехнікою”. У місті її ніби не знають, у селі вже й забули. А тут що не осінь — недорід! Особливо на парламентському “полі”. Ще з кучмівського “озимого покоління” не повелося з насіннєвим фондом — і досі… Вже й змішували сорти (тьху! партії й партійки в блоки), а воно як закляло… Ні в стебло, ні в колосок! Ні державі, ні людям! Вже й сусіди нашого гармидеру не витримують: чому ви постійно тлумитеся (вибори за виборами!) на тому полі? Затовчете його на долівку! А “агроном” безапеляційно: збирай і пересівай! Йому пояснюють, що хай на пні вже так і доконає, бо з цим “насінням” врожаю не дочекаєшся. Але він вчений, на рахівниці кидає: на полі важливий процес, і сусіди не звинувачуватимуть, що сидимо й тільки руками… собі в кишеню. Сміливіші у нашій оселі обзиваються: ви ж обіцяли не сіяти, а “садити”… А які претензії й до кого?! Спроби ж були. Майже як у північних сусідів: тамтешній “агроном” у чисту селекцію вдався, щоб крикунам писок заткнути. Почав (і закінчив!) районувати сорт “ходорковських” з одного “висадка”. Ми ж пішли далі, не заспокоїлися. Щоправда, “колеснікова” викопали завчасу, не витримав суворого клімату, нині до таких умов акліматизовують сорт “рудьковський”, щойно привезли з Швейцарії елітний “волконський”… Але не лише міністру внутрішніх справ, а й навіть учневі аграрного коледжу зрозуміло, що не такими “висадками” селекцію слід розвивати. І не з такою “агротехнікою”. Якби “посадили” квадратно-гніздовим способом хоч би в кількох областях. По-перше, на майбутнє парламентську “сівалку” не забивало б, по-друге, ниві полегшало б, по-третє, людям розвидніло б на другому краю поля…А оптимісти — за своє! Мовляв, що вже виросло, з тим треба жити. У “куховарки” і з висівками хліб виходив. Головне — рецептура, і щоб усе витримувалося за годинником. Зрештою, всі свідки, коли любі друзі “агронома” грюкали й дверима, й по лаві, не давали тісту сходити. У насіннєвій “інспекції” (чи ба канцелярії “агронома”!) теж уболівають за врожай… Щоправда, свій. Для них авторитетів немає ні серед чужих, ні серед своїх. А риторика! “Зрада національних інтересів”, ГКЧП… Ось як про соратників і хрещених батьків “агронома” (представників партій зі складу блоку “Наша Україна — Народна Самооборона”). Дарма що разом сіяли, збирали, молотили… Цитуємо головного “інспектора”: “…перед телекамерами постали маленькі вожді віртуальних партій, які вже давно не є самостійними гравцями на політичній арені країни”. Хто посмів пискнути, що біда — це наш “агроном”, а дві біди — це його “інспекція”?! Нема булочок, не треба й “куховарки”! — серйозне резюме канцелярії. Біло-блакитні прагматики ніби заодно, бо “куховарка” їм теж не люба, але й своє на меті: нам з ким не сіяти, а врожай має бути наш! Мудрагелі теж з носа рецептів не виколупують, вони достеменно знають, який “пиріг” (чи литвин?!) потрібен народові, власне, чим засівати парламентське “поле”. А червоні агітатори звично у мегафон: до французьких булочок нам як до неба! Спершу народові слід повернути фуфайки і кирзяки, кілька голодоморів, а потім — “гулаги” для дисципліни… Нині з насінням водночас і “агронома” поміняти, сорт “симоненко” ще не виродився, адже був “районований” на одній шостій земної суші….Ох і чешуть! Якщо послухати, то це не артіль, а суцільне збіговисько “зрадників”, “пристосуванців”, “запроданців”… Люди добрі! — підняла б до небес руки баба Параска. — Ми ж їх “командирами”, “головнокомандувачами”!!! А вони забули, що біля святого хліба ходять? Не бояться гріха ні за слово, ні за таку “роботу”! А обіцяли, як у церковному хорі співали… Нині знову всі на крилас пхаються.Господареві своє болить… Довіряє люд “агрономам”, але не звик сіяти аби сіяти… Мало того, що задурманять голову, а потім як ціпом по голові: самі й винні, що не родить! Якби можна було поїхати хоч би в маленьку Норвегію і привезти на Грушевського повним складом їхній стортинг (парламент), щоб забезпечив українцям половинний їхньому рівень життя. Оце було б зважене рішення! А нам суджено чомусь останні роки перебирати “відсівки”, і кожен “агроном”, не беручи на себе відповідальності, тобі ще й дорікає: не так сієте! Воно ж і так відомо: хто сіє після Івана Богослова, той не вартий доброго слова!
