ОЧІ ГОРЯТЬ, МОВ ЯСКРАВІ ТОПАЗИ…

Людмила ДЕХТЯРЬОВАКоли осінні холодні дощі руйнують улюблений пейзаж бабиного літа, кристали топазу зберігають його чарівне віддзеркалення. Бачимо бездонне синьо-блакитне небо всередині. На краях каменя, як у рамі з барвистого листя, колір змінюється на жовтий, коричнево-рожевий, померанчевий або відтінків чаю, меду, мускатних вин. Ювелірні топази бувають фіолетові, зелені, червоно-рожеві або прозорі, немов гірський кришталь.Твори з романтичним, містичним, сакральним підґрунтям рясніють метафорами й порівняннями з топазом, сапфіром, алмазом. Поет М. Волошин зберігає їх, коли переповідає Старозаповітну феєричну картину престолу Всевишнього. Вона відкрилась іудейському пророку Ієзекіїлю як вияв Божого гніву на віровідступництво ізраїльтян.Сяйво з’явилось якраз над Ховаром,Рухались дивним сліпучим кублом,І підпирали його легкі хмариЗ дивних створінь. Це було, наче сон.Очі палають яскравим топазом,Більшає світло, неначе алмазиСиплються звідкись, на крилах горять,І промовляє усе те: Свят! Свят!Брама відкрилась. Високо над МиромБачиться трон небосинім сапфіромІ Вседержитель сліпучий на нім.Рух його кожний — то блискавка й грім…(М. Волошин “Видіння Ієзекіїля”)* * *Топази залишають далеко позаду решту коштовного каміння за багатьма показниками. Чемпіоном за розміром і вагою визнано безбарвний топаз, знайдений у копальні в Бразилії 1986 року. Його висота понад 2 м, ширина 1,8 м, вага 5 тонн. Мінерал топаз має найбільшу питому вагу (3,8 г/см3), тож отримав назву “ваговик”. У тендітних жінок завеликі камені топазу в сережках та намисті швидко викликають утому. Краще мати їх у браслеті, персні, кулоні, а сережки варто носити витонченіші. Давні ювеліри вважали, що топаз — передусім чоловіча прикраса. Тому бачимо його на орденах, зброї, скіпетрах і коронах, а згодом — у запонках, застібках для краваток, брелоках до годинників.Але найдавнішим ювелірним виробом з топазами вважають раритет для жінок “Убрання Гізели” Х ст. Тут використано топази, хоч у ті часи до цього мінералу належали й  інші камені: східний топаз — жовтий сапфір; раухтопаз — димчастий кварц; богемський топаз — цитрин тощо. Навпаки, ідеально прозорий безбарвний топаз, особливо після огранювання діамантовою фасетою, легко переплутати з алмазом. 1740 року окрасою португальської корони став щойно знайдений тоді у бразильській копальні кристал “Бронгаза” (вага 1680 каратів). Пізніше з’ясувалося, що цей красень — топаз, а не діамант, як вирішили спочатку. Такі топази типові для родовищ Бразилії. Їх називають pianos d’aqua — “крапелька води”.Тестом може слугувати різниця у твердості за 10-бальною шкалою, коли під рукою є інші коштовні камені. Топаз має твердість 8, і на ньому залишають подряпини лише сапфір та рубін (тв. 9) або алмаз (тв. 10). На інших саме топаз залишає подряпини.* * * Алмазний фонд Росії експонує старовинний орден Золотого Руна із п’ятьма чудовими топазами. Вони мають нетипове для природної палітри топазів яскраво-малинове забарвлення. Цей колір отримано старовинним методом випалювання. Автором вважають французького ювеліра Дюмеля. Його “облагороджені” топази з’явилися 1756 року. Насправді випалювання використовували здавна. Йому присвячено багато легенд. Серед них дуже колоритна монгольська, пов’язана з історією тамтешнього відомого родовища коштовного каміння.Чимало степу з озерами й пагорбами належало баєві Даші. Навіть року не вистачало, щоб володар побував скрізь. У найвіддаленішому селищі жив бідний вівчар. Усе життя він працював на Даші, власності не мав, але володів скарбом неоціненним: виростив красиву, хоробру й працьовиту дочку. Якось привів отару до віддаленого колодязя. Там напередодні рясний дощ розмив ґрунт, і в ньому сяяли під сонцем рожеві камінці. Назбирав їх вівчар і приніс дочці. Давно вже мріяв подарувати якісь прикраси. Дівчина оплела камінці овечою жилкою, й вийшло намисто із секретом: варто одягти — й обличчя сяє ніжним рум’янцем.Заздрісна подруга дочекалась появи Даші й поскаржилась, як ошукав його вівчар. Бай вдерся до бідної юрти, але зупинився перед сяючим обличчям дівчини. Почав обіцяти, що й намисто їй залишить, а батькові — овець та коней, які він випасає, аби лиш вона пішла за нього заміж. У відповідь хоробра Ердене зірвала намисто і жбурнула у піч, де готувалась вечеря. За нею й вівчар посміливішав, гукнув: “Торкнешся дочки, тебе боги покарають. Бачиш, вони прийняли каміння у жертву!”Бай одяг рукавицю, витяг із вогнища кілька камінців. Вони вже не були рожеві, а зловісно віщували пожежу. Даші був боягуз, тож налякано кинув каміння у вогонь та стрімголов вилетів з юрти. До кінця життя оминав це селище.Коли вогнище охололо, вівчар з дочкою вибрали з печі камінці, яких було не впізнати. З рожевих вони перетворились на яскраво-пурпурові. Минув час, і біля заповітного колодязя Ердене заклала першу копальню. Люди назвали родовище топазів її ім’ям, що в перекладі з монгольської означає “коштовність”.* * *Про Волинь як топазову скарбницю української землі заговорили під кінець  ХІХ ст. На цей час топази видобували у Бразилії, Шрі-Ланці, на Мадагаскарі, Уралі, у Забайкаллі. Першу знахідку в нас пов’язують з ім’ям копаля Прокопа Поліщука — два уламки кристала: напівбезбарвні, напівголубі. Тут слід згадати краєзнавця Г. Оссовського та знахідки геолога з Чернігівщини С. Бельського, які вперше ретельно дослідив учень академіка В. Вернадського Л. Іванов (1911). 1924 року С. Бельський знайшов уламок 63 г, а 1930-го біля с. Писарівки назбирав 1,8 кг блакитних, жовтих і безбарвних топазів. У верхів’ї річки Іршиці почались ретельні пошуки. Разом із дрібнішими, хоч і високоякісними кристалами траплялись цікавіші знахідки. 1952 року — друза вагою 68 кг, 1965-го  — підземна порожнина, так звана пегматитова камера, в якій зібрали понад 100 кристалів високої ювелірно-колекційної якості. Серед цих  рожевих, жовтих і блакитних красенів вирізнявся кристал 87х37 см вагою 117 кг. На той час він був другим у світі серед найкращих топазів. Жовтий усередині, по краях — кольору мадери. Під час видобування, на жаль, він розколовся на кілька частин. Але поруч виявилася ще цікавіша камера з ідеально прозорим кристалом  110 кг, а згодом у ній знайшли  чималий уламок гіганта блакитного всередині з винно-жовтою облямівкою.1976 року копальню поглибили до 95 м. Добули 4 226 кг топазів. Серед них — рожево-червоний кристал 14 кг та ідеально сформований, з помаранчевим відтінком — 39 кг. Цікаво, що найкращі, на думку ювелірів, дрібніші кристали. З великих дуже рідко можна отримати багато високоякісної сировини.Крім топазів, на Володарськ-Волинській копальні видобували чудові берили, турмаліни, ювелірні різновиди кварцу, чимало іншого цікавого декоративного каміння. Але для корпорації “Союзкварцсамоцвет” головним завданням була п’єзокварцова сировина для ракетно-космічної галузі. Тому гідного контролю й обліку не вели. У результаті приватні колекціонери та зарубіжні музеї скупили переважну більшість вітчизняних топазів. Країна має перспективи для пошукових досліджень, але їм перешкоджають типові сучасні проблеми геолого-гірничої галузі.Охорона наших музейних раритетів, як відомо, — теж не належного рівня. Впродовж років каталоги розповідали про чудову власність Київського національного природознавчого музею — волинський вогняний топаз “Золоте Полісся”. 1997 року під час фотографування кристал… зник. Якщо зараз на нього молиться фанатик — ще півбіди. А коли неповторне творіння розпиляли на банальні ювелірні вставки?..* * *У Давньому Єгипті й Вавилоні топаз вважали символом сузір’я Скорпіона. Істота пильна й рішуча, скорпіон виконував доручення богині правосуддя, пильнував, щоб свідки у суді давали правдиві свідчення. На неправдивих чекали неприємності.Гідні люди, народжені під сузір’ям Скорпіона, отримували від зірок через топазовий талісман охорону від кривдників, а також енергію, яка підсилює витримку та духовність.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment